Відчуття втрати та його стадії

Горе має багато облич, і всі вони жахливі. Людина, яка його раптом зазнає, немов опиняється наодинці в холодній і темній печері, звідки, здається, немає виходу і залишається тільки поринути у нестерпний біль та примиритися з думкою про те, що життя – галасливе, барвисте, пустотливе, справжнє – залишилося десь там, поза мурами цієї крижаної в’язниці, і більше ніколи не повернеться… Подібні емоції хоча б раз переживав кожен із нас, але парадокс полягає в тому, що коли потрібно виказати співчуття та підтримку, ми часто не можемо знайти відповідних слів. Інколи ми кажемо забагато, і більшість цих слів зайва. Ми радимо, як подолати сум, як знову почати жити, як бути сильним; запевняємо, що знаємо, як почувається той, кого спіткало горе, і закликаємо його триматися. Ми часто не помічаємо, що наші щиросерді рекомендації та підбадьорливі розмови лише глибше занурюють людину до відчаю та безнадії. Усі ми – унікальні, так само, як і наші почуття, настрій, переживання. Відтак, те, що лікує одних, для інших може виявитися тільки додатковим джерелом негативних почуттів. Усвідомивши, що інколи наші добрі наміри здатні заподіяти зов- сім протилежного впливу, можна вдатися до інших крайнощів: удавати, ніби нічого не сталося, життя триває. І абсолютно не звертати уваги на стан близької людини, уникаючи будь-яких згадок та розмов про її горе. І у такий спосіб глибоко образити того, хто відчайдушно очікує на нашу підтримку… То як же висловити співчуття таким чином, аби не сказати зайвого і водночас утішити, дати надію, не залишити страждаючого на самоті з його скорботою? Відомий аргентинський письменник і психотерапевт Хорхе Букай зазначив, що темрява душі схожа на фізичний феномен темної кімнати. Якщо ми не злякаємось і не втечемо, то наші очі потроху навчаться розрізняти світло, яке там є, але раніше воно не було нами помічене через особисті уявлення про його природу. Напевне, ми маємо побути поряд із близькою людиною в її стражданні, доки її очі не навчаться знов бачити світло. Як це зробити? Найкращі у світі психотерапевти не мають дипломів та вчених ступенів – вони працюють винятково на інтуїції та щирій любові. Вони – наші домашні улюбленці. Кіт не аналізуватиме історії вашого нещастя і не даватиме цінних порад, яких ви не просили. Він просто стрибне і вкладеться на груди, м’яко замуркоче, і раптом стане тепло і затишно, і біль у серці почне трохи послаблювати свої крижані обійми. Собака не ставитиме питань, невже ви ото й справді збираєтеся провести у цій нікчемній депресії все життя, коли на вас очікують наполеонівські плани, варто лише зібрати себе докупи – нумо, зроби ж зусилля, життя дивовижне! Вона обережно покладе голову на коліна, тицьне у руку холодним носом і тихо посидить, злизуючи з ваших щік нестримні сльози, що вже не такі пекучі і несподівано приносять полегшення. Тварини не розпитують, не радять, не знають, що для вас краще. Вони просто залишаються поряд, щиро поділяють ваш біль і віддають вам свою любов. Від людей зазвичай очікують слів, і правильні слова прийдуть самі, якщо ми навчимося одному нехитрому способу: просто обійняти, взяти за руку і промовити: «Я бачу, що тобі боляче. І я б хотів розділити це з тобою. Я буду поруч, якщо ти мені дозволиш».
Стан горя може бути пов’язаний не тільки зі смертю близької нам людини, а й з її розірванням відносин із нами, з розставанням або втратою чогось матеріального, дуже цінного і важливого для нас, і з відчуттям неможливості щось змінити, з втратою фізичного здоров’я, зору… Важливо вміти розрізняти стадії бідкання в плані орієнтира для надання посильної допомоги і вираження співчуття людині, яку спіткало горе.

СТАДІЯ ШОКУ І ЗАПЕРЕЧЕННЯ ТОГО, ЩО СТАЛОСЯ
Для цієї стадії характерне легке відчуття нереальності того, що «цього не може бути, це помилка», і наявності очікування, що все з’ясується… Можливо, комусь здадуться недоречними наведені нижче формулювання, але на даному етапі важливо саме загострити кризу, аби людина змогла пережити горе і відреагувати свої емоції зовні – уникнути фіксації на все життя. Відповідно, слова співчуття можуть мати наступний вигляд: «Вважаю, вам складно повірити в те, що сталося, напевно, ви думаєте, що все, що відбувається з вами зараз, не зовсім реально або це якась жахлива помилка. Співчуваю вашій втраті. Ви залишилися настільки самотні… Він вас так любив… Як ви тепер житимете без нього?.. Ви мали стільки спільних планів… Мені навіть складно уявити, що ви зараз відчуваєте. Я знаю, що ваш близький… пішов (ви втратили здоров’я, житло…), і це велике горе і я навіть не розумію, що вам сказати, але я дуже переживаю».

СТАДІЯ ГНІВУ І ОБРАЗИ
Виражається в гострому відчутті втрати. Людина, яка зазнала цих емоцій, розлючена на інших, себе і померлого, але за цим стоїть трансформований крик болю – почуття гніву відображає нашу безпорадність щодо смерті, і це природні почуття, що треба поважати, і тоді горе можна пережити. Не можна заперечувати непотрібності почуття злості і пропонувати позбутися його. Доречні слова співчуття у даному випадку: «Я розумію, що ви гніваєтеся, і вам здається, що дуже не справедлива його смерть/ розлучення. Шкодую, що вам довелося зазнати настільки важких почуттів. Співчуваю вашій втраті».

СТАДІЯ ПРОВИНИ І НАВ’ЯЗЛИВОСТІ
Страждають від докорів сумління, почуваються винними за те, що з померлими могли перебувати у значно кращих відносинах тощо. Слова співчуття можуть бути виражені, наприклад, так: «Співчуваю вашій гіркій втраті. Ви, мабуть, почуваєтеся вкрай винним… Прийміть мої співчуття. На мою думку, ви зробили все, що було вам під силу».

СТАДІЯ СТРАЖДАННЯ І ДЕПРЕСІЇ Людина розуміє, що вдалася до всіх можливих заходів, але… І виникає нестерпний душевний біль, з’являється почуття самотності і покинутості, що може проявлятися в підступаючих або пролитих сльозах, у віддаленні від інших людей, відмові від задоволень і власних потреб, проблемах зі здоров’ям, алкоголем, думках про суїцид. Фразами співчуття можуть бути: «Всі почуття, які ви зараз переживаєте, нормальні, і жодне з них не є ненормальним, навіть думки про суїцид… Головне – не перейти до безпосередніх дій. Вам зараз дуже важко. І я співчуваю вам. Пам’ятайте, що невдовзі, я в це вірю, вам стане краще, і у вашому житті обов’язково буде щось, від чого отримуватимете радість і щастя. Тримайтеся. Ви вже ніколи не будете колишніми, але ваше життя триватиме, і ваші можливості та бажання, ваші здібності можуть розвиватися навіть після цієї втрати».

СТАДІЯ РЕОРГАНІЗАЦІЇ ТА ВІДНОВЛЕННЯ
Слабшають внутрішні зв’язки з утраченим об’єктом, це стадія прийняття втрати, тобто людина більше не живе в минулому, а формує нові стосунки з оточую- чими, з’являються новий сенс і нові цілі, і, хоча відчуття втрати залишається, воно вже не диктує способу життя. Словами співчуття можуть бути наступні фрази: «Ймовірно, ви раді, що у вашому житті була така людина і ви мали час побути з нею і пізнати її. Та особа не хотіла б, аби ви страждали все життя, швидше за все, вона б пораділа вашим успіхам і гарним, веселим подіям у вашому житті. Я знаю, що навіть найважчі втрати стимулюють появу чогось нового і важливого, а також нових ідей і перспектив». Бажаю всім нам усвідомленого ставлення до подій і вміння співчувати болю іншої людини.

You might also like

Опіку медузи – ФАКТИ І НАДАННЯ ДОПОМОГИ

Так наскільки ж небезпечними можуть бути драглисті щупальця цієї істоти? М’яке і прозоре тіло медузи здається настільки вразливим, що можна здивуватися, яким чином ці тварини взагалі досягають зрілості, не будучи

Опіки медузи – ФАКТИ І НАДАННЯ ДОПОМОГИ

Так наскільки ж небезпечними можуть бути драглисті щупальця цієї істоти? М’яке і прозоре тіло медузи здається настільки вразливим, що можна здивуватися, яким чином ці тварини взагалі досягають зрілості, не будучи

Найбільш поширені причини смерті дайверів

Згідно зі свідченнями про смерть, більшість дайверів в кінцевому рахунку загинули від утоплення (більше 80%). Але, як правило, до цього приводило поєднання декількох факторів, які зробили дайвера нездатним боротися за