Кому, коли і скільки давати «на чай» в готелях?


Будь-який пристойний готель є філією райського життя на землі, що усуває із звичної картини буття рутину щоденних хатніх обов’язків. Щире «Дякую!» в цьому «раю» знаходить кращий відголос у серцях персоналу, якщо воно підкріплене невеличкою грошовою винагородою – «чайовими».
Де ще можна дозволити ліні досягти апогею, а потім вимагати собі з ранку піднос зі сніданком у ліжко? Чи не готувати, не мити посуд, не торкатися пральної машинки та пилосоcа і навіть не збирати з підлоги обгортки від шоколадних цукерок, з’їджених в непристойних кількостях перед сном? А ще співробітник готелю може викликати для вас таксі, віднести, принести валізи і пакунки з покупками, надіслати паперовий лист (повірте, це дуже цінний сервіс у тих містах, де всього лиш одне поштове відділення на кілька кілометрів пустелі навколо!), купити букет квітів, квитки до театру або гарячі булочки в кондитерській, розташованій за квартал від готелю. Він може обміняти валюту, організувати екскурсію, святковий торт, а також привезти до аеропорту паспорт з квитком, якщо раптом ви забули їх у сейфі в номері. Якщо це не рай, то що? Але коли надання подібних послуг не прописано в прейскуранті консьєрж-сервісу, то, в принципі, це є актом доброї волі з боку персоналу. Такий самий акт доброї волі – ваше бажання віддячити за принесені коктейль до бортику басейну або за коробку пончиків з какао безпосередньо до номера. Загальна для hospitality service формула виголошує: «Чайові вітаються, але завжди залишаються на розсуд гостя». За політикою гарного готелю, навіть якщо Ви принципово (з жадібності, обмеженості в коштах або через життєвий світогляд) не залишаєте чайові, то персонал не має права ставитися до вас якось «не так»: нехтувати своїми обов’язками, плювати вам у чай або якимось чином натякати на те, що гірше за вас тільки скнара Скрудж. Більше того, можливо, ви маєте моральне право не залишати на чай, якщо не побачили в діях персоналу жодного екстрасервісу, за який вам захотілося б віддячити.

КОМУ?

Як правило, гості бачать роботу операційного персоналу готелю: швейцарів, які зустрічають, приймають багаж, проводжають, зупиняють для клієнтів таксі; белл-боїв, які відносять валізи до номерів; покоївок, які підтримують лад у кімнатах, перестилають ліжка і поповнюють запаси води, чаю та кави в номерах; офіціантів, консьєржів, менеджерів ресепшена. Ці люди – головні агенти комунікації готелю з гостями. Саме скромний трудяга белл-бой, який приносить до номера чемодан, формує загальне враження про готель у клієнтів. Чи був він доброзичливим та усміхненим або нав’язливо крутився біля вас, очікуючи чайових? До речі, немає такого правила, яке б зобов’язувало гостя залишати на чай навіть найусміхненішому і найлюб’язнішому з представників персоналу. Швейцарам, офіціантам, белл-боям і консьєржам пощастило більше, оскільки саме вони вступають у безпосередній контакт із гостем і можуть однією посмішкою заробити хрустку купюру, на відміну від тих самих покоївок, які для більшості постояльців залишаються абстрактною категорією робітників, чия праця помітна, тільки коли виконана погано або не виконана взагалі. У вас не прибрали в номері або залишили кучеряву хмару пилу під ліжком?! Негайно пишемо негативний відгук, викликаємо менеджера і вимагаємо компенсації! Номер сяє чистотою, а раковина дихає свіжістю альпійської галявини? Але ж так і повинно бути в гарному готелі, хіба ні?

ЯК І КОЛИ?

Припустимо, все складається вдало, вам усе подобається, ви хочете віддячити всім і кожному за прекрасну подорож. Як правильно це зробити? Чітких правил не існує, але є загальні рекомендації. За «миттєву» послугу (принесли валізу, доставили за адресою ваш лист, подали каву) ви даєте на чай відразу, передаючи гроші безпосередньо швейцарові, белл-бою, консьєржу, офіціанту. Якщо ж ви хочете віддячити якійсь конкретній покоївці або відділу room-service, що протягом перебування в готелі робив ваше життя комфортнішим і приємнішим, то ось два способи. По-перше, перед від’їздом ви можете залишити чайові для покоївки в номері на краю ліжка. Гроші краще покласти до конверта і підписати його словами подяки. Хаотично розкидані по кімнаті купюри персонал найчастіше сприймає не як «чай», а, швидше, як ваші незібраність і неорганізованість. Якщо ваша вдячність стосується не якоїсь конкретної особи, а всіх, хто протягом тижня прибирав ваш номер, обслуговував вас у ресторані або в бізнес-ла унжі, то конверт із чайовими можна передати через ресепшен керівникові відділу номерного фонду або по роботі з персоналом. У цьому випадку не забудьте позначити, якому конкретному підрозділу ви залишаєте чайові. Сума потім розподіляється або порівну між працівниками, або за чинною у відділі бонусною системою заохочення персоналу. У багатьох готелях із депозитною системою (при заселенні вас просять внести певні гроші, які можна або витратити в ресторанах і барах готелю, або їх вам повернуть напередодні від’їзду) вам приносять на підпис чеки, де ви вказуєте номер кімнати і окремим рядком – суму чайових, які ви хочете залишити за якісно надані послуги. У цьому випадку чайові «утримають» із депозиту.

СКІЛЬКИ?

Розмір чайових залежить, передусім, від щедрості вашої кишені. Немає жодних офіційних прейскурантів для оцінки вашої подяки (за виключенням, коли чайові за обслуговування в готельних ресторані, кафе, лобі або бізнес-лаунжі від самого початку включені до рахунку). Іноді сервіс у готелі виявляється настільки чудовим, що до чайових хочеться додати певний подарунок для покоївки, консьєржа або менеджера. Немає значення, кому ви хочете його адресувати – це повинен бути знак уваги, а не дорогий презент. Справа в тому, що і покоївки, і менеджери, отримавши від вас навіть скромний згорток цукерок або коньяк, зобов’язані задекларувати їх і одержати дозвіл від начальства прийняти подарунок і скористатися ним. Відтак, аби уникнути незручних ситуацій, віддячуйте персонал чайовими, а готель – гарними відгуками, рекомендаціями друзям або власним поверненням.

You might also like

Блакитне озеро Бурчак

Озеро Бучак (Черкаська область) вважається одним із «місць сили» і своєрідним символом перемоги могутності природи над людським бездумним свавіллям. У 1987 році у результаті зведення Канівської ГАЕС на місці недобудованого

Брюс Вілліс. Емоційний мачо Голівуду

Якщо йдеться про Брюса Віліса,то в уяві постає майже одразу постать такого собі мачо-супер-героя, мускулястої зірки. Почасти це правда, але тільки почасти. У реальності все складніше й цікавіше. Отже, спочатку

Музика Тунісу

Традиційна національна музика Тунісу, що називається «малуф» (malouf) і є одним із найцікавіших явищ у культурному житті тунісців. Заслуговує на увагу історія розвитку традиційних стилів. Під впливом культур інших країн