Музика Тунісу

Традиційна національна музика Тунісу, що називається «малуф» (malouf) і є одним із найцікавіших явищ у культурному житті тунісців. Заслуговує на увагу історія розвитку традиційних стилів. Під впливом культур інших країн та в результаті їхнього змішування музика Тунісу зазнавала багатьох істотних змін. Спочатку до туніської традиційної музики проникли мотиви аравійського півострова, утворюючи нові канони та мелодії. Потім з Іспанії та Португалії прийшли ритми, що додали незвичного звучання. І, нарешті, турецькі та єгипетські музичні традиції зробили власний внесок у розвиток мистецтва цієї держави. В результаті з’явилася неповторна фольклорна туніська музика, зокрема жанр нуба, а також значно розвинулися інші музичні жанри, такі, як сама і пешрев. Зараз традиційна музика Тунісу найближча до мелодій Єгипту та турецьких класичних мотивів. Найцікавішим інструментом вважається «мізвад» (mizwad) – духовий інструмент, який за принципом своєї роботи дуже схожий на шотландську волинку. Він складається зі шкіряного мішка, сполученого з трубками, зробленими з коров’ячих рогів. В одну трубку дме музикант, аби наповнити мішок повітрям, із двох інших повітря виходить, виробляючи звук, яким можна керувати, відчиняючи й зачиняючи отвори. Важливу роль у національній культурній спадщині відіграє також «мандол» (mandole) – музичний інструмент, дуже популярний в Північній Африці. Він струнний, має 8, 10 або 12 струн, і грати на ньому набагато складніше, ніж на звичайній гітарі. Ще одна річ, без якої не обходиться традиційний фольклорний виступ, – «бендір» (bendir) – основний ударний інструмент як у Тунісі, так і в усій Північній Африці. Туніський бендір зроблений зі шкіри та дерева і представляє собою відкритий барабан надзвичайно простої конструкції. Звук бендіра може відрізнятися в залежності від розміру рами барабана і того, яка шкіра використовувалася для його виготовлення. Середній розмір бендіра – близько 60 сантиметрів. Під час гри музикант направляє робочу поверхню від себе і вибиває ритм на інструменті руками. З берберської музики Тунісом були запозичені африканські барабани. Зазвичай вони невеликих розмірів, десь 20 сантиметрів у діаметрі. На відміну від бендіра, за допомогою якого формується провідний мотив, африканський барабан вибиває набагато частіший ритм.
Існує в туніській музиці й традиційна флейта – «макрунах» (maqrunah). Вона дуже схожа на мізвад і нагадує волинку, відсутній тільки шкіряний мішок. Макрунах робиться з рогу, а не з дерева, яке часто використовується для виготовлення національних флейт інших народів. «Зокра» – духовий інструмент, більше схожий на дудочку. Зокра в народних ансамблях навіть популярніша. Туніська музика досить різноманітна – існує, наприклад, декілька різновидів малуфу. Скажімо, «академічніший» варіант можна почути на концертах по телебаченню. Простіший, «народний», виконується під час різних розважальних шоу. У першому випадку домінують скрипки та інші струнні інструменти і акцентується на мелодії, у другому випадку ансамбль складається з мізвада, флейти і двох барабанів, одного бендіра та африканського барабана. У народному варіанті наголос робиться на ритм. Коріння музики стилю малуф сягають арабської культури, народилася вона за часів розповсюдження Арабського халіфату, який свого часу захопив усю Північну Африку і навіть частину Іспанії. У XV столітті іспанці відвоювали південну частину своєї країни в ході декількох тривалих воєн, що стали відомі під назвою Реконкіста. Багато арабів залишили іспанський регіон Андалусія та перебралися до Північної Африки. Вважається, що саме вони принесли музичну традицію малуф до Тунісу. Але це був ще не той малуф, який ми можемо почути сьогодні. Остаточно даний музичний стиль сформувався під впливом турецької музики, яка набула популярності у цих краях під час розширення Османської імперії. Водночас характерні ритми малуф були запозичені з берберських мелодій. Так, власне, і сформувався цей унікальний фольклорний стиль. Після оголошення незалежності Тунісу держава стала активно підтримувати традиційну музику. Малуф не тільки зберігався, але й успішно розвивався. Сьогодні в академічному варіанті малуф з’являються непритаманні для нього інструменти, такі, як фортепіано, альт та деякі інші, характерніші для західної музичної культури.

You might also like

Блакитне озеро Бурчак

Озеро Бучак (Черкаська область) вважається одним із «місць сили» і своєрідним символом перемоги могутності природи над людським бездумним свавіллям. У 1987 році у результаті зведення Канівської ГАЕС на місці недобудованого

Болгарські гірськолижні курорти

Боровець Серед хвойного лісу, біля підніжжя найвищої на Балканах вершини Мусала (2925 м) розташований найстаріший і найбільший гірськолижний курорт Болгарії — Боровець. Тут знаходиться близько 20 готелів і котеджних комплексів

Фотографії-переможці конкурсу “Нью-Йорк в 3D”

Красиві фото Нью-Йорка. В цьому випадку слова зайві. Насолоджуйтесь.