Provsenasviti.com https://provsenasviti.com Thu, 21 Jun 2018 18:33:29 +0000 uk hourly 1 https://wordpress.org/?v=4.8.6 Листоноші-лелеки або діти поштою https://provsenasviti.com/dity/373-lystonoshi-leleky-abo-dity-poshtoyu.html Thu, 21 Jun 2018 18:31:58 +0000 https://provsenasviti.com/?p=373 14 червня 1920 року Поштова служба США заборонила відправляти дітей посилками. До цього декілька років батьки пересилали дітей один одному і бабусям у вантажних вагонах і сумках листоноші. 1 січня

Запись Листоноші-лелеки або діти поштою впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>

14 червня 1920 року Поштова служба США заборонила відправляти дітей посилками.

До цього декілька років батьки пересилали дітей один одному і бабусям у вантажних вагонах і сумках листоноші. 1 січня 1913 року Поштова служба Сполучених штатів запустила послугу відправки посилок вагою до 50 кг, яка несподівано відкрила американцям доступ до усіх видів товарів. Нововведення дозволило Державній поштовій службі конкурувати з приватними службами, а деяким метикуватим батькам економити на купівлі залізничних квитків.

Всього через декілька тижнів Джесі і Матільду Біглі з Огайо відправили 8-місячного сина Джеймса поштою бабусі. Дитина важила 5 кг, і його “доставка” обійшлася батькам в 15 центів. Батьки Джеймса були дбайливими і застрахували сина на 50 доларів. Більшість американців, що користувалися цією послугою, дітей не страхували. У сільській місцевості батьки відправляли дітей бабусям і дідусям в поштовій сумці, а ті потім повертали їх тим же способом. Історики наполягають на версії, що люди в селах настільки довіряли листоношам, які майже щодня з’являлися в їх будинку, що зовсім не боялися відправляти з ними дітей.

Найгучніший випадок поштової пересилки дитини стався 19 лютого 1914 року, коли батьки відправили чотирирічну Шарлоту Мей Пьерсторф з Гранджвилла, штат Айдахо, у будинок її бабусі і дідуся, що знаходився на відстані 73 миль. Ця історія стала настільки легендарною, що її навіть перетворили на дитячу книжку Mailing May (“Мей, яку відправляють поштою”). У 1914 році головний листоноша США заявив, що дітей більше не можна відправляти поштою. Заяву надрукували газети Washington Post і Тhe New York Times, але серйозно його ніхто не сприйняв. Тільки через 6 років, в 1920 році, Поштова служба офіційно вказала, що відправка дітей посилками заборонена, і тоді батькам довелося самим відносити і відвозити своїх дітей.

Запись Листоноші-лелеки або діти поштою впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>
Морське піратство занепадає https://provsenasviti.com/ekonomika/369-morske-piratstvo-zanepadaye.html Fri, 02 Feb 2018 16:25:38 +0000 https://provsenasviti.com/?p=369 Міжнародне морське бюро (International Maritime Bureau, IMB), що функціонує у рамках Міжнародної торгової палати (International Chamber of Commerce, ICC), у своєму звіті під назвою “Piracy and Armed Robbery Against Ships”,

Запись Морське піратство занепадає впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>

морські пірати

Міжнародне морське бюро (International Maritime Bureau, IMB), що функціонує у рамках Міжнародної торгової палати (International Chamber of Commerce, ICC), у своєму звіті під назвою “Piracy and Armed Robbery Against Ships”, повідомляє про найнижчий за останні 22 роки рівень піратської активності в 2017 року. Всього у світі було зареєстровано 180 інцидентів.
У 2017 році пірати піднімалися на борт 136 судів. 22 спроби піратських нападів закінчилися для розбійників невдачею. У 16 випадках пірати відкривали вогонь по судну, яке атакували. 6 суден було викрадено. У 15 випадках пірати взяли в заручники членів екіпажу (всього – 91 людина), ще в 13 випадках моряки були просто викрадені зі своїх суден (всього – 75 чоловік). Нарешті, троє моряків минулого року було вбито і 6 отримали поранення різного ступеню важкості.
Дослідники виокремлюють ряд регіонів, де існує постійна небезпека для світового судноплавства. Серед них – як і раніше – Гвінейська затока, де минулого року зареєстровано 36  викрадень кораблів і 10 випадків викрадення членів екіпажу (всього в територіальних водах Нігерії було викрадено 65 моряків); з 16 інцидентів у світі, коли по кораблях відкривали вогонь, на цей регіон припало 7.
9 інцидентів в минулому році було зареєстровано біля берегів Сомалі, на 2 більше, ніж в 2016 році. Зокрема, в листопаді одно контейнерне судно було атаковано на відстані 280 морських миль від Могадішу. Пірати не зуміли піднятися на борт судна завдяки вдалому маневруванню, виконаному екіпажем. Проте перед тим, як відступити, вони обстріляли контейнеровоз з гранатомета. Втім, схибили. Після цього шестеро нападаючих були схоплені силами EUNF (European Union Naval Force). Пірати були доставлені на Сейшельські острови, де їм загрожує 30-річне укладення за “здійснення акту піратства” – якщо їх провина буде доведена.
На рахунку індонезійських територіальних вод 43 інциденти. Цей регіон залишається одним з найбільш небезпечних для судноплавства у світі. У звіті IMB відзначається, що Морська поліція Індонезії продовжує ефективне патрулювання 10 встановлених безпечних якірних стоянок країни. Тим часом на Філіппінах кількість інцидентів більш ніж подвоїлася – з 10 в 2016 році до 22 в 2017 році. У звіті повідомляється, що більшість нападів не були пов’язані з насильством. Жертвами ставали, в основному, пришвартовані судна в портах Вабила і Батангас. Проте в першому кварталі 2017 року піратам вдалося в кількох випадках піднятися на судна, що йшли в морі в районі Південних Філіппін, і викрасти декілька членів екіпажів. Попередження екіпажам суден, розіслані Piracy Reporting Centre за дорученням філіппінської влади, допомогли уникнути ескалації нападів надалі. В усякому разі, вдалих нападів більше не реєструвалося. Організований був PRC у рамках діяльності IMB в 1991 році. Завдання інформування Центру, працюючого цілодобово, про випадки піратських атак лежить на капітанах суден або судновласниках. В цілому, з 180 зареєстрованих інцидентів минулого року успіхом увінчалися лише 142 атаки. При цьому 11 атак було здійснено на пришвартовані в гаванях судна, в 90 випадках судна знаходилися на якірних стоянках, в 40 випадках пірати атакували судна, що йдуть в морі (з цього числа 16 інцидентів на рахунку нігерійських піратів).

Запись Морське піратство занепадає впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>
Рекламна пауза як чинник енергетичної безпеки https://provsenasviti.com/ekonomika/366-reklamna-pauza-yak-chynnyk-energetychnoyi-bezpeky.html Thu, 01 Feb 2018 16:24:01 +0000 https://provsenasviti.com/?p=366 Електростанція Dinorwig у Великобританії служить одній єдиній меті – забезпечувати додаткову потужність під час перерв на рекламу, коли в країні включають електрочайники, щоб приготувати чай. “Найшвидше” джерело електроенергії у Великобританії

Запись Рекламна пауза як чинник енергетичної безпеки впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>

Гідроелектростанція Dinorwig

Електростанція Dinorwig у Великобританії служить одній єдиній меті – забезпечувати додаткову потужність під час перерв на рекламу, коли в країні включають електрочайники, щоб приготувати чай. “Найшвидше” джерело електроенергії у Великобританії сховане в горах Північного Уельсу. Електростанція побудована, щоб вступити в дію у разі нестачі енергії. “Dinorwig” – це гідроакумулююча електростанція, а також першопроходець сучасної гідроенергетики.
Як це працює? ГЕС Dinorwig, розташована в мальовничому Національному парку Сноудонія в північному Уельсі, забезпечує для Великобританії швидке подання електроенергії в умовах різких перепадів в споживанні. Такі перепади відбуваються, коли мільйони жителів Британії одночасно ставлять кип’ятити воду в електрочайнику під час рекламних пауз популярних ТБ-шоу, створюючи надзвичайно високу напругу в мережі. Інший критичний період – важливі спортивні змагання. У матчі чемпіонату світу з футболу між збірними Англії та Парагваю в 2006 році споживання електроенергії збільшилося на 1500 МВт – еквівалент 600 000 чайників, включених відразу. Пройшло 30 років з моменту відкриття Dinorwig, проте вона продовжує грати вирішальну роль в енергетичній мережі Великобританії, будучи найважливішим елементом безпеки в системі енергопостачання в періоди підвищеної волатильності, наприклад, при позапланових відключеннях або через нестабильний характер електрогенерації з поновлюваних джерел енергії.

Запись Рекламна пауза як чинник енергетичної безпеки впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>
Історія однієї картини. Тетяна Яблонська, Ранок https://provsenasviti.com/kultura/363-istoriya-odniyeyi-kartyny-tetyana-yablonska-ranok.html Wed, 31 Jan 2018 15:24:29 +0000 https://provsenasviti.com/?p=363 Ця картинка була в шкільному підручнику радянської школи. По ній писали твори. Вона багатьом подобалася: світла, радісна, чиста. Трохи італійська – з сонцем, арками, листям. І сексуальна, ясна річ. Тетяна

Запись Історія однієї картини. Тетяна Яблонська, Ранок впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>

Ця картинка була в шкільному підручнику радянської школи. По ній писали твори. Вона багатьом подобалася: світла, радісна, чиста. Трохи італійська – з сонцем, арками, листям. І сексуальна, ясна річ. Тетяна Яблонська, “Ранок”, 1954 рік. Зовсім нещодавно помер Сталін, так що картина передала настрій епохи. Ніч пішла, дівчинка-підліток схопилася, робить зарядку, вона щаслива, у неї попереду довгий прекрасний день. З вулиці доноситься бадьорий шум.
Яблонська написала свою старшу дочку, Олену. Їй тоді було 13. Писала у своїй київській квартирі. Так, кімната здається величезною, але насправді це була комуналка. А народилася Олена 24 липня 1941 року. За місяць до цього, Яблонська і її чоловік Сергій Отрощенко закінчили Київський художній інститут. Сергій відразу пішов на фронт, він і просив назвати майбутню дочку Оленою. Залишився цілий, повернувся, але з Яблонською вони незабаром розвелися. Яблонська взагалі прожила величезне життя. Вона народилася в лютому 1917, а померла в 2005, в тому ж Києві.
Проте у цієї картини є майже кіношна історія.
Репродукцію “Ранку” надрукував “Вогник”. По всій країні її вирізали з журналу і вішали на стіни. Вона висіла і у казахського хлопчика Арсена, який буквально закохався в дівчинку з косою. А коли виріс, Арсен Бейсембінов поїхав в Москву і вступив в Строгановське училище. Там зав’язався роман з однокурсницею. Арсен умовив її поїхати влітку до нього, в Алма-Ату. Тут однокурсниця побачила на стіні маленьку репродукцію і призналася – це вона. Так, Олена, та довгонога дівчинка, теж поступила в Строгановське, вона не хотіла вчитися в рідному Києві, щоб не підозрювали у блаті. І Арсен одружився на дівчинці з картини, в яку був закоханий з дитинства! Чим не сюжет для фільму! Більше того, Олена переїхала до чоловіка в Алма-Ату, стала Бейсембіновою. Вона працювала мультиплікатором, ілюструвала книги, робила гобелени, там живе й досі. У них народився син Зангар, теж став художником. Є онуки і правнуки.
…А дівчинка-підліток так і стоїть навпроти балкона, у неї попереду довгий прекрасний день…

Запись Історія однієї картини. Тетяна Яблонська, Ранок впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>
Театри Барселони https://provsenasviti.com/turyzm/359-teatry-barselony.html Fri, 01 Sep 2017 18:18:50 +0000 https://provsenasviti.com/?p=359 барселона, театр, далі, фігерас Театр Lliure вважається одним із найпрестижніших у Каталонії. Він був заснований в 1976 році у міському районі Gràcia групою представників каталонської незалежної сцени. Театр відразу ж

Запись Театри Барселони впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>
барселона, театр, далі, фігерас
Театр Lliure вважається одним із найпрестижніших у Каталонії. Він був заснований в 1976 році у міському районі Gràcia групою представників каталонської незалежної сцени. Театр відразу ж став відомий постановками каталонською мовою, незвичайним трактуванням класики і загальною схильністю до сучасних вистав. Першим спектаклем в історії театру стала п’єса «Нічний шлях» каталонського письменника Луїса Паскуаля. Театр Lliure – це не тільки театральна сцена, а ще й творча майстерня, що «виробляє» власні вистави, більшість з яких з успіхом демонструються в Європі та Америці. З самого початку театр зарекомендував себе як музично-хореографічне об’єднання, адже музика і танці – основні складові більшості його вистав. У 1989 році «Ліуре» став одним із членів-засновників Союзу театрів Європи. Шанувальники мистецтва танцю можуть знайти цікаві для себе вистави в залі театру «Ринок квітів» (Teatre Mercat de las Flors) на вулиці Ллейда (Carrer de Lleida). А неподалік від метро «Діагональ» (Diagonal) на Пасео де Грасіа (Passeig de Gràcia) знаходиться невимовний «Палау Роберт» (Palau Robert) – комплекс із декількох театральних майданчиків і концертної зали.
Оцініть особливу атмосферу «Грецького театру» (Теatre Grec), збудованого за проектом каталонського архітектора Рамона Ревентоса у 1929 році. Цей незвичний заклад, розташований просто неба в мальовничому куточку Монтжуїк, і є місцем проведення Грецького літнього фестивалю, а також сценою для виступів місцевих театральних труп.
«Палац каталонської музики» є одним із провідних концертних залів у світі. Вважається одним із головних зразків архітектури модернізму та входить до переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Будівля палацу була зведена за проектом архітектора Луїса Доменека. Тут організовуються щорічні музичні сезони, кількість вистав сягає трьохсот за рік.
Якщо ви прагнете розширити свій світогляд – завітайте до міста Фігерас, до знаменитого театру-музею Сальвадора Далі. На щастя, це зовсім поруч з Барселоною. Фіґерас – невеличке рибальське містечко, розташоване в Каталонії. Воно є загальновідомим, адже саме тут народився художник-провокатор Сальвадор Далі. На своїй «малій батьківщині» митець прожив практично усе своє життя. Крім того, Далі сам збудував музей на честь себе на місці старовинного театру, що згорів під час пожежі. Цей театр був збудований ще у XIX столітті архітектором Рока-і-Брюсом. Пожежа у будівлі сталася несподівано, художникові на той час виповнилося вже 35 і його знав увесь світ. Тоді в Іспанії йшла громадянська війна і військові національної гвардії спалили величну будівлю, залишивши лише обгорілі руїни. Сальвадор довго не міг змиритися з втратою. На це була особиста причина. Ще не досягши повноліття, у віці 14 років митець вперше виставив на розсуд публіки свої роботи у театрі Фіґераса. Звісно, пам’ять про власний дебют залишилася на все життя. Зрештою, досить логічним було влаштувати у такому місці музей своєї творчості. Одного разу, прогулюючись рідним містом, Далі звернув увагу на цегляну кладку, що залишилася від колишнього театру. У супроводі друга Жоакіма Бека де Кареди, художника, він детально оглянув залишки будівлі. Конструкція його вразила, тож Сальвадор запропонував влаштовувати тут літні музичні вистави. Згодом майстер знайшов ще краще призначення для зруйнованої споруди – обладнати тут свій власний музей. На думку Далі, кожен сантиметр напівгнилих стін старовинного театру – це вже абстрактна картина. Сьогодні у музеї розміщено найбільше зібрання картин художника-сюрреаліста. Театр-музей можна розглядати як два виставкові комплекси, що чітко відмежовані один від одного. Перший побудовано на основі старого муніципального театру, а другий утворений залами, приєднаними до колишньої будівлі під час реконструкцій та розширень. Піднявшись із двору по пандусу, відвідувачі потрапляють прямісінько до сцени муніципального театру, яку увінчує прозорий купол, що став символом театру-музею і Фігераса загалом.

Запись Театри Барселони впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>
Кому, коли і скільки давати «на чай» в готелях? https://provsenasviti.com/turyzm/356-komu-koly-skilky-davaty-na-chaj-v-gotelyah.html Fri, 01 Sep 2017 18:01:45 +0000 https://provsenasviti.com/?p=356 Будь-який пристойний готель є філією райського життя на землі, що усуває із звичної картини буття рутину щоденних хатніх обов’язків. Щире «Дякую!» в цьому «раю» знаходить кращий відголос у серцях персоналу,

Запись Кому, коли і скільки давати «на чай» в готелях? впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>

Будь-який пристойний готель є філією райського життя на землі, що усуває із звичної картини буття рутину щоденних хатніх обов’язків. Щире «Дякую!» в цьому «раю» знаходить кращий відголос у серцях персоналу, якщо воно підкріплене невеличкою грошовою винагородою – «чайовими».
Де ще можна дозволити ліні досягти апогею, а потім вимагати собі з ранку піднос зі сніданком у ліжко? Чи не готувати, не мити посуд, не торкатися пральної машинки та пилосоcа і навіть не збирати з підлоги обгортки від шоколадних цукерок, з’їджених в непристойних кількостях перед сном? А ще співробітник готелю може викликати для вас таксі, віднести, принести валізи і пакунки з покупками, надіслати паперовий лист (повірте, це дуже цінний сервіс у тих містах, де всього лиш одне поштове відділення на кілька кілометрів пустелі навколо!), купити букет квітів, квитки до театру або гарячі булочки в кондитерській, розташованій за квартал від готелю. Він може обміняти валюту, організувати екскурсію, святковий торт, а також привезти до аеропорту паспорт з квитком, якщо раптом ви забули їх у сейфі в номері. Якщо це не рай, то що? Але коли надання подібних послуг не прописано в прейскуранті консьєрж-сервісу, то, в принципі, це є актом доброї волі з боку персоналу. Такий самий акт доброї волі – ваше бажання віддячити за принесені коктейль до бортику басейну або за коробку пончиків з какао безпосередньо до номера. Загальна для hospitality service формула виголошує: «Чайові вітаються, але завжди залишаються на розсуд гостя». За політикою гарного готелю, навіть якщо Ви принципово (з жадібності, обмеженості в коштах або через життєвий світогляд) не залишаєте чайові, то персонал не має права ставитися до вас якось «не так»: нехтувати своїми обов’язками, плювати вам у чай або якимось чином натякати на те, що гірше за вас тільки скнара Скрудж. Більше того, можливо, ви маєте моральне право не залишати на чай, якщо не побачили в діях персоналу жодного екстрасервісу, за який вам захотілося б віддячити.

КОМУ?

Як правило, гості бачать роботу операційного персоналу готелю: швейцарів, які зустрічають, приймають багаж, проводжають, зупиняють для клієнтів таксі; белл-боїв, які відносять валізи до номерів; покоївок, які підтримують лад у кімнатах, перестилають ліжка і поповнюють запаси води, чаю та кави в номерах; офіціантів, консьєржів, менеджерів ресепшена. Ці люди – головні агенти комунікації готелю з гостями. Саме скромний трудяга белл-бой, який приносить до номера чемодан, формує загальне враження про готель у клієнтів. Чи був він доброзичливим та усміхненим або нав’язливо крутився біля вас, очікуючи чайових? До речі, немає такого правила, яке б зобов’язувало гостя залишати на чай навіть найусміхненішому і найлюб’язнішому з представників персоналу. Швейцарам, офіціантам, белл-боям і консьєржам пощастило більше, оскільки саме вони вступають у безпосередній контакт із гостем і можуть однією посмішкою заробити хрустку купюру, на відміну від тих самих покоївок, які для більшості постояльців залишаються абстрактною категорією робітників, чия праця помітна, тільки коли виконана погано або не виконана взагалі. У вас не прибрали в номері або залишили кучеряву хмару пилу під ліжком?! Негайно пишемо негативний відгук, викликаємо менеджера і вимагаємо компенсації! Номер сяє чистотою, а раковина дихає свіжістю альпійської галявини? Але ж так і повинно бути в гарному готелі, хіба ні?

ЯК І КОЛИ?

Припустимо, все складається вдало, вам усе подобається, ви хочете віддячити всім і кожному за прекрасну подорож. Як правильно це зробити? Чітких правил не існує, але є загальні рекомендації. За «миттєву» послугу (принесли валізу, доставили за адресою ваш лист, подали каву) ви даєте на чай відразу, передаючи гроші безпосередньо швейцарові, белл-бою, консьєржу, офіціанту. Якщо ж ви хочете віддячити якійсь конкретній покоївці або відділу room-service, що протягом перебування в готелі робив ваше життя комфортнішим і приємнішим, то ось два способи. По-перше, перед від’їздом ви можете залишити чайові для покоївки в номері на краю ліжка. Гроші краще покласти до конверта і підписати його словами подяки. Хаотично розкидані по кімнаті купюри персонал найчастіше сприймає не як «чай», а, швидше, як ваші незібраність і неорганізованість. Якщо ваша вдячність стосується не якоїсь конкретної особи, а всіх, хто протягом тижня прибирав ваш номер, обслуговував вас у ресторані або в бізнес-ла унжі, то конверт із чайовими можна передати через ресепшен керівникові відділу номерного фонду або по роботі з персоналом. У цьому випадку не забудьте позначити, якому конкретному підрозділу ви залишаєте чайові. Сума потім розподіляється або порівну між працівниками, або за чинною у відділі бонусною системою заохочення персоналу. У багатьох готелях із депозитною системою (при заселенні вас просять внести певні гроші, які можна або витратити в ресторанах і барах готелю, або їх вам повернуть напередодні від’їзду) вам приносять на підпис чеки, де ви вказуєте номер кімнати і окремим рядком – суму чайових, які ви хочете залишити за якісно надані послуги. У цьому випадку чайові «утримають» із депозиту.

СКІЛЬКИ?

Розмір чайових залежить, передусім, від щедрості вашої кишені. Немає жодних офіційних прейскурантів для оцінки вашої подяки (за виключенням, коли чайові за обслуговування в готельних ресторані, кафе, лобі або бізнес-лаунжі від самого початку включені до рахунку). Іноді сервіс у готелі виявляється настільки чудовим, що до чайових хочеться додати певний подарунок для покоївки, консьєржа або менеджера. Немає значення, кому ви хочете його адресувати – це повинен бути знак уваги, а не дорогий презент. Справа в тому, що і покоївки, і менеджери, отримавши від вас навіть скромний згорток цукерок або коньяк, зобов’язані задекларувати їх і одержати дозвіл від начальства прийняти подарунок і скористатися ним. Відтак, аби уникнути незручних ситуацій, віддячуйте персонал чайовими, а готель – гарними відгуками, рекомендаціями друзям або власним поверненням.

Запись Кому, коли і скільки давати «на чай» в готелях? впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>
Незвичайні і розкішні подорожі на потязі та автомобілі https://provsenasviti.com/turyzm/346-nezvychajni-rozkishni-podorozhi-na-potyazi-ta-avtomobili.html Thu, 10 Aug 2017 08:37:40 +0000 https://provsenasviti.com/?p=346 Фешенебельний будинок на колесах, ретроавтомобілі з “все включено” і потяг з оглядовим майданчиком просто неба. Якщо на Вашій кредитній карті немає ліміту, то відправляйтесь у подорож з серця Італії на

Запись Незвичайні і розкішні подорожі на потязі та автомобілі впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>
Фешенебельний будинок на колесах, ретроавтомобілі з “все включено” і потяг з оглядовим майданчиком просто неба.
Якщо на Вашій кредитній карті немає ліміту, то відправляйтесь у подорож з серця Італії на французьку Рів’єру, по африканських саванах або тропічних лісах і рисових полях Південно-східної Азії – не відмовляйте собі в задоволенні. Ось вам паролі і явки.

Африканські савани на потягу Rovos Rail


Великий туристичний бізнес Rovos Rail виріс з простої розваги: колись Рохан Вос вирішив відреставрувати декілька вагонів старовинних потягів, щоб подорожувати та відпочивати з дружиною і дітьми. Оновлені вагони вимагали постійного обслуговування – занадто невигідно навіть для заможної людини. Тому Вос вирішив на своєму хоббі заробити і, як годиться геніальним людям, лежачи у ванні, придумав заснувати свою компанію. І ось вже 30 років його Rovol Rail возить вимогливих гостей в розкішних потягах по всій Африці.


Один з найпопулярніших маршрутів потягу – дводенна подорож з Кейптауна в Преторію, адміністративну столицю ЮАР. Функцію віп-ложі виконує окреме приміщення вокзалу Кейптауна, де офіціанти у військовій формі подають шампанське і канапе. Потім Вас чекає поїздка в потязі, в якому можна палити, але ні в якому разі не можна користуватися телефоном – тільки заради того, щоб ніщо не відволікало вас від споглядання навколишньої краси.

Мешкають туристи в кімнатах від 23 до 50 квадратних метрів. Облаштовані вони, як ви розумієте, люксово.

З Флоренції в Мілан і Кап-Ферра на ретроавтомобілях Four Seasons

Усім автолюбителям присвячується: сідаєте за кермо старовинного кабріолета Mercedes – Benz 190 SL, Porsche 356 Speedster або Giulietta Spider 1960-х років і вирушайте в подорож мрії. По тосканських горбистих долинах через Малі Альпи до Блакитного Берега із зупинками в готелях мережі Four Seasons у Флоренции, Мілані і на Кап-Ферра.

Маршрут Ви обираєте самі, а за командою готелів залишається забезпечення Вашої безпеки, збереження багажу і будь-якої допомоги в дорозі – співробітники поїдуть слідом за вами в окремому автомобілі і у будь-який момент будуть готові організувати спонтанну екскурсію по пам’ятках на шляхи і пікнік з кулінарними шедеврами кухарів Four Seasons, передбачливо захопленими з готелів. Раз вже така справа, настійно рекомендуємо заїхати в Портофіно і Фінальборго, Модену і Парму.

Південно-східний Belmond Eastern & Oriental Express

Їдемо далі – з Сінгапуру у Бангкок із зупинками, у тому числі в Куала-Лумпурі, Джорджтауні, нагір’ї Кемерон і Пінангу. Ось Ваша програма на день: розкішний сніданок у вагоні-ресторані, денні екскурсії на місцях зупинок і обід в кращому з місцевих ресторанів, а вже в потязі вечерю продовжує жива музика у вагоні-барі з роялем. Після повернення в потяг у кінці дня для продовження подорожі кожного разу Вас чекатиме новий план місць за столами і заздалегідь придумана тема для розмови в цьому закритому товаристві. До кінця шестиденної подорожі ви подружитеся з п’ятдесятьма такими ж любителями пригод, як і Ви. Вашим будинком на цей тиждень стануть невеликі, але украй затишні кімнатки, оброблені благородними породами дерева і дорогими тканинами, і оглядовий майданчик просто неба прямо в потязі.

Запись Незвичайні і розкішні подорожі на потязі та автомобілі впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>
Прапор дайверів. Історія https://provsenasviti.com/turyzm/342-prapor-dajveriv-istoriya.html Thu, 03 Aug 2017 19:00:24 +0000 https://provsenasviti.com/?p=342 Загальновідомий сьогодні червоно-білий дайверський прапор був винайдений на початку 1950х Дензелом Джеймсом «Доком» Докері з Мічігана. Докері був підприємцем. В 1953 році він скористався з інструкції, надрукованої в журналі Популярна

Запись Прапор дайверів. Історія впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>

Загальновідомий сьогодні червоно-білий дайверський прапор був винайдений на початку 1950х Дензелом Джеймсом «Доком» Докері з Мічігана.

Докері був підприємцем. В 1953 році він скористався з інструкції, надрукованої в журналі Популярна Наука (Popular Science), для того, щоб зробити свій власний скуба апарат і почав експериментувати щодо способів як заробити на новому виді спорту.

В процессі роботи Докері усвідомив необхідність попереджувального прапора, щоб утримувати човни та інші плавзасоби на безпечній відстані від місця дайву. Оскільки Докері до того служив в американському флоті, то він був знайомим з червоним сигнальним прапором, що означає небезпеку. Флотський прапор «браво» повністю червоний (називається «браво» через те, що означає латинську букву В серед алфавітних сигнальних прапорів).

Для того, щоб вирізнити свій прапор, Докері вирішив його модифікувати. Він попросив свою дружину Рус пришити білу полосу посередині прапора. Спочатку вони розмістили полосу горизонтально. На жаль, з цим дизайном виникла проблема – це вже був національний прапор Австрії. Вертикальна полоса теж не підійшла, оскільки це вже був флотський сигнальний прапор, що означає цифру 7.

Спробувавши ще кількох варіантів, вони вирішили зробити діагональну полосу. Так зявився дайверський прапор, як ми його знаємо сьогодні.

Однак вигадати прапор – це одна справа, а зовсім інша – добитися його визнання. З наполегливістю справжнього підприємця Докері почав продавати прапори та рекламувати їх використання.

Значним етапом в поширенні дайверського прапора став 1956 рік. Тед Ніксон з асоціації американських дайверів почав закуповувати прапори у Докері та розповсюджувати їх на національному рівні. Роль Ніксона у поширенні використання прапора була настільки значною, що інколи саме його вказують як винахідника.

Слідуючим етапом стала інформація, надрукована в журналі Skin Diver. Вони розповіли про прапор Докері в вересневому номері за 1957 рік і попросили читачів висловити свою думку щодо дизайну дайверського прапора. В лютому 1958 року редакція оголосила дискусію закритою і повідомила, що вибором читачів став «прапор мічіганських дайверів».

Крім роботи по популяризації свого прапора серед дайверів, Докері активно працював і над офіційним визнанням свого прапора. Мічіган став першим штатом, що визнав дайверський прапор на законодавчому рівні. На сьогодні дайверський прапор визнаний на світовому рівні і є офіційним попередженням «внизу дайвер».

Запись Прапор дайверів. Історія впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>
Острів сміття в океані https://provsenasviti.com/turyzm/338-ostriv-smittya-v-okeani.html Thu, 03 Aug 2017 18:55:41 +0000 https://provsenasviti.com/?p=338 Як виявилось океанські течії створюють гігантські водовороти. І цих відносно спокійних місцях збираються мільярди тон сміття з усього світу. Нещодавно американські вчені задокументували існування такого «всесвітнього сміттєзвалища». Велике Тихоокеанське сміттєве

Запись Острів сміття в океані впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>

Як виявилось океанські течії створюють гігантські водовороти. І цих відносно спокійних місцях збираються мільярди тон сміття з усього світу. Нещодавно американські вчені задокументували існування такого «всесвітнього сміттєзвалища».
Велике Тихоокеанське сміттєве п`ятно (Great Pacific Garbage Patch або, як його ще назівають, Pacific Trash Vortex) утворилось в північній частині Тихого Океану між Гавайями та Каліфорнією. За попередніми данними площа цього «сміттєвороту» вдвічі перевищує площу штату Техас.
Як міжнародне сміття потрапляє туди? Для цього треба відстежити шля

х простого пластикового стакана, який викинулу у воду біля берегів Сан-Франциско. Його підхоплює Каліфорнійська течія і несе до берегів Центральної Америки. Біля Мескики стакан переходить у води Північноекваторіальної течії, яке йде в сторону Азії. Біля берегів Японії течія Куросіво знову перенаправляє наш стакан на схід і передає естафету Північно-Тихоокеанській течії, яка й виносить стакан повз Гавайські острови в «сміттєворот».
Подорож від Північної Америки займає кілька років, азійське сміття потрапляє у «сміттєворот» за рік. Тепер треба уявити кількість пластикового сміття, яке потрапило у воду за останні 60 років і все стає зрозумілим…

Запись Острів сміття в океані впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>
Мурахи – цікава інформація https://provsenasviti.com/nauka/334-murahy-tsikava-informatsiya.html Wed, 02 Aug 2017 06:40:32 +0000 https://provsenasviti.com/?p=334 Цар Соломон вважав мурах носіями мудрості, а плем’я догон у західній Африці вірить, що саме вони створили людей. За 150 мільйонів років існування на Землі мурахи еволюціонували у понад 13,000

Запись Мурахи – цікава інформація впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>

Цар Соломон вважав мурах носіями мудрості, а плем’я догон у західній Африці вірить, що саме вони створили людей.

За 150 мільйонів років існування на Землі мурахи еволюціонували у понад 13,000 видів. Учені ввевнені, що ще тисячі їх видів залишаються не дослідженими. Вони різняться за розмірами від мікроскопічних, розміром у макове зернятко до мурах-бульдогів більше 5 см у довжину. Загальна маса лише одного виду мурах Formicidae дорівнює масі всього людського населення Землі, а їх загальна маса складає 10% від загальної маси тварин на планеті. Загальна чисельність мурах оцінюється у 10,000 трильйонів, що значно перевищує чисельність будь-якого іншого виду тварин. Мега-колонія червонодеревних мурах, яку знайшли у 1970-х роках на березі японського острова Хокайдо, налічувала понад 300 мільйонів робочих мурах, більше 1 мільйона “королев” і займала територію в 2,5 кв км.

Запись Мурахи – цікава інформація впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>