Provsenasviti.com https://provsenasviti.com Fri, 01 Sep 2017 18:19:30 +0000 uk hourly 1 https://wordpress.org/?v=4.8.3 Театри Барселони https://provsenasviti.com/turyzm/359-teatry-barselony.html Fri, 01 Sep 2017 18:18:50 +0000 https://provsenasviti.com/?p=359 барселона, театр, далі, фігерас Театр Lliure вважається одним із найпрестижніших у Каталонії. Він був заснований в 1976 році у міському районі Gràcia групою представників каталонської незалежної сцени. Театр відразу ж

Запись Театри Барселони впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>
барселона, театр, далі, фігерас
Театр Lliure вважається одним із найпрестижніших у Каталонії. Він був заснований в 1976 році у міському районі Gràcia групою представників каталонської незалежної сцени. Театр відразу ж став відомий постановками каталонською мовою, незвичайним трактуванням класики і загальною схильністю до сучасних вистав. Першим спектаклем в історії театру стала п’єса «Нічний шлях» каталонського письменника Луїса Паскуаля. Театр Lliure – це не тільки театральна сцена, а ще й творча майстерня, що «виробляє» власні вистави, більшість з яких з успіхом демонструються в Європі та Америці. З самого початку театр зарекомендував себе як музично-хореографічне об’єднання, адже музика і танці – основні складові більшості його вистав. У 1989 році «Ліуре» став одним із членів-засновників Союзу театрів Європи. Шанувальники мистецтва танцю можуть знайти цікаві для себе вистави в залі театру «Ринок квітів» (Teatre Mercat de las Flors) на вулиці Ллейда (Carrer de Lleida). А неподалік від метро «Діагональ» (Diagonal) на Пасео де Грасіа (Passeig de Gràcia) знаходиться невимовний «Палау Роберт» (Palau Robert) – комплекс із декількох театральних майданчиків і концертної зали.
Оцініть особливу атмосферу «Грецького театру» (Теatre Grec), збудованого за проектом каталонського архітектора Рамона Ревентоса у 1929 році. Цей незвичний заклад, розташований просто неба в мальовничому куточку Монтжуїк, і є місцем проведення Грецького літнього фестивалю, а також сценою для виступів місцевих театральних труп.
«Палац каталонської музики» є одним із провідних концертних залів у світі. Вважається одним із головних зразків архітектури модернізму та входить до переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Будівля палацу була зведена за проектом архітектора Луїса Доменека. Тут організовуються щорічні музичні сезони, кількість вистав сягає трьохсот за рік.
Якщо ви прагнете розширити свій світогляд – завітайте до міста Фігерас, до знаменитого театру-музею Сальвадора Далі. На щастя, це зовсім поруч з Барселоною. Фіґерас – невеличке рибальське містечко, розташоване в Каталонії. Воно є загальновідомим, адже саме тут народився художник-провокатор Сальвадор Далі. На своїй «малій батьківщині» митець прожив практично усе своє життя. Крім того, Далі сам збудував музей на честь себе на місці старовинного театру, що згорів під час пожежі. Цей театр був збудований ще у XIX столітті архітектором Рока-і-Брюсом. Пожежа у будівлі сталася несподівано, художникові на той час виповнилося вже 35 і його знав увесь світ. Тоді в Іспанії йшла громадянська війна і військові національної гвардії спалили величну будівлю, залишивши лише обгорілі руїни. Сальвадор довго не міг змиритися з втратою. На це була особиста причина. Ще не досягши повноліття, у віці 14 років митець вперше виставив на розсуд публіки свої роботи у театрі Фіґераса. Звісно, пам’ять про власний дебют залишилася на все життя. Зрештою, досить логічним було влаштувати у такому місці музей своєї творчості. Одного разу, прогулюючись рідним містом, Далі звернув увагу на цегляну кладку, що залишилася від колишнього театру. У супроводі друга Жоакіма Бека де Кареди, художника, він детально оглянув залишки будівлі. Конструкція його вразила, тож Сальвадор запропонував влаштовувати тут літні музичні вистави. Згодом майстер знайшов ще краще призначення для зруйнованої споруди – обладнати тут свій власний музей. На думку Далі, кожен сантиметр напівгнилих стін старовинного театру – це вже абстрактна картина. Сьогодні у музеї розміщено найбільше зібрання картин художника-сюрреаліста. Театр-музей можна розглядати як два виставкові комплекси, що чітко відмежовані один від одного. Перший побудовано на основі старого муніципального театру, а другий утворений залами, приєднаними до колишньої будівлі під час реконструкцій та розширень. Піднявшись із двору по пандусу, відвідувачі потрапляють прямісінько до сцени муніципального театру, яку увінчує прозорий купол, що став символом театру-музею і Фігераса загалом.

Запись Театри Барселони впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>
Кому, коли і скільки давати «на чай» в готелях? https://provsenasviti.com/turyzm/356-komu-koly-skilky-davaty-na-chaj-v-gotelyah.html Fri, 01 Sep 2017 18:01:45 +0000 https://provsenasviti.com/?p=356 Будь-який пристойний готель є філією райського життя на землі, що усуває із звичної картини буття рутину щоденних хатніх обов’язків. Щире «Дякую!» в цьому «раю» знаходить кращий відголос у серцях персоналу,

Запись Кому, коли і скільки давати «на чай» в готелях? впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>

Будь-який пристойний готель є філією райського життя на землі, що усуває із звичної картини буття рутину щоденних хатніх обов’язків. Щире «Дякую!» в цьому «раю» знаходить кращий відголос у серцях персоналу, якщо воно підкріплене невеличкою грошовою винагородою – «чайовими».
Де ще можна дозволити ліні досягти апогею, а потім вимагати собі з ранку піднос зі сніданком у ліжко? Чи не готувати, не мити посуд, не торкатися пральної машинки та пилосоcа і навіть не збирати з підлоги обгортки від шоколадних цукерок, з’їджених в непристойних кількостях перед сном? А ще співробітник готелю може викликати для вас таксі, віднести, принести валізи і пакунки з покупками, надіслати паперовий лист (повірте, це дуже цінний сервіс у тих містах, де всього лиш одне поштове відділення на кілька кілометрів пустелі навколо!), купити букет квітів, квитки до театру або гарячі булочки в кондитерській, розташованій за квартал від готелю. Він може обміняти валюту, організувати екскурсію, святковий торт, а також привезти до аеропорту паспорт з квитком, якщо раптом ви забули їх у сейфі в номері. Якщо це не рай, то що? Але коли надання подібних послуг не прописано в прейскуранті консьєрж-сервісу, то, в принципі, це є актом доброї волі з боку персоналу. Такий самий акт доброї волі – ваше бажання віддячити за принесені коктейль до бортику басейну або за коробку пончиків з какао безпосередньо до номера. Загальна для hospitality service формула виголошує: «Чайові вітаються, але завжди залишаються на розсуд гостя». За політикою гарного готелю, навіть якщо Ви принципово (з жадібності, обмеженості в коштах або через життєвий світогляд) не залишаєте чайові, то персонал не має права ставитися до вас якось «не так»: нехтувати своїми обов’язками, плювати вам у чай або якимось чином натякати на те, що гірше за вас тільки скнара Скрудж. Більше того, можливо, ви маєте моральне право не залишати на чай, якщо не побачили в діях персоналу жодного екстрасервісу, за який вам захотілося б віддячити.

КОМУ?

Як правило, гості бачать роботу операційного персоналу готелю: швейцарів, які зустрічають, приймають багаж, проводжають, зупиняють для клієнтів таксі; белл-боїв, які відносять валізи до номерів; покоївок, які підтримують лад у кімнатах, перестилають ліжка і поповнюють запаси води, чаю та кави в номерах; офіціантів, консьєржів, менеджерів ресепшена. Ці люди – головні агенти комунікації готелю з гостями. Саме скромний трудяга белл-бой, який приносить до номера чемодан, формує загальне враження про готель у клієнтів. Чи був він доброзичливим та усміхненим або нав’язливо крутився біля вас, очікуючи чайових? До речі, немає такого правила, яке б зобов’язувало гостя залишати на чай навіть найусміхненішому і найлюб’язнішому з представників персоналу. Швейцарам, офіціантам, белл-боям і консьєржам пощастило більше, оскільки саме вони вступають у безпосередній контакт із гостем і можуть однією посмішкою заробити хрустку купюру, на відміну від тих самих покоївок, які для більшості постояльців залишаються абстрактною категорією робітників, чия праця помітна, тільки коли виконана погано або не виконана взагалі. У вас не прибрали в номері або залишили кучеряву хмару пилу під ліжком?! Негайно пишемо негативний відгук, викликаємо менеджера і вимагаємо компенсації! Номер сяє чистотою, а раковина дихає свіжістю альпійської галявини? Але ж так і повинно бути в гарному готелі, хіба ні?

ЯК І КОЛИ?

Припустимо, все складається вдало, вам усе подобається, ви хочете віддячити всім і кожному за прекрасну подорож. Як правильно це зробити? Чітких правил не існує, але є загальні рекомендації. За «миттєву» послугу (принесли валізу, доставили за адресою ваш лист, подали каву) ви даєте на чай відразу, передаючи гроші безпосередньо швейцарові, белл-бою, консьєржу, офіціанту. Якщо ж ви хочете віддячити якійсь конкретній покоївці або відділу room-service, що протягом перебування в готелі робив ваше життя комфортнішим і приємнішим, то ось два способи. По-перше, перед від’їздом ви можете залишити чайові для покоївки в номері на краю ліжка. Гроші краще покласти до конверта і підписати його словами подяки. Хаотично розкидані по кімнаті купюри персонал найчастіше сприймає не як «чай», а, швидше, як ваші незібраність і неорганізованість. Якщо ваша вдячність стосується не якоїсь конкретної особи, а всіх, хто протягом тижня прибирав ваш номер, обслуговував вас у ресторані або в бізнес-ла унжі, то конверт із чайовими можна передати через ресепшен керівникові відділу номерного фонду або по роботі з персоналом. У цьому випадку не забудьте позначити, якому конкретному підрозділу ви залишаєте чайові. Сума потім розподіляється або порівну між працівниками, або за чинною у відділі бонусною системою заохочення персоналу. У багатьох готелях із депозитною системою (при заселенні вас просять внести певні гроші, які можна або витратити в ресторанах і барах готелю, або їх вам повернуть напередодні від’їзду) вам приносять на підпис чеки, де ви вказуєте номер кімнати і окремим рядком – суму чайових, які ви хочете залишити за якісно надані послуги. У цьому випадку чайові «утримають» із депозиту.

СКІЛЬКИ?

Розмір чайових залежить, передусім, від щедрості вашої кишені. Немає жодних офіційних прейскурантів для оцінки вашої подяки (за виключенням, коли чайові за обслуговування в готельних ресторані, кафе, лобі або бізнес-лаунжі від самого початку включені до рахунку). Іноді сервіс у готелі виявляється настільки чудовим, що до чайових хочеться додати певний подарунок для покоївки, консьєржа або менеджера. Немає значення, кому ви хочете його адресувати – це повинен бути знак уваги, а не дорогий презент. Справа в тому, що і покоївки, і менеджери, отримавши від вас навіть скромний згорток цукерок або коньяк, зобов’язані задекларувати їх і одержати дозвіл від начальства прийняти подарунок і скористатися ним. Відтак, аби уникнути незручних ситуацій, віддячуйте персонал чайовими, а готель – гарними відгуками, рекомендаціями друзям або власним поверненням.

Запись Кому, коли і скільки давати «на чай» в готелях? впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>
Незвичайні і розкішні подорожі на потязі та автомобілі https://provsenasviti.com/turyzm/346-nezvychajni-rozkishni-podorozhi-na-potyazi-ta-avtomobili.html Thu, 10 Aug 2017 08:37:40 +0000 https://provsenasviti.com/?p=346 Фешенебельний будинок на колесах, ретроавтомобілі з “все включено” і потяг з оглядовим майданчиком просто неба. Якщо на Вашій кредитній карті немає ліміту, то відправляйтесь у подорож з серця Італії на

Запись Незвичайні і розкішні подорожі на потязі та автомобілі впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>
Фешенебельний будинок на колесах, ретроавтомобілі з “все включено” і потяг з оглядовим майданчиком просто неба.
Якщо на Вашій кредитній карті немає ліміту, то відправляйтесь у подорож з серця Італії на французьку Рів’єру, по африканських саванах або тропічних лісах і рисових полях Південно-східної Азії – не відмовляйте собі в задоволенні. Ось вам паролі і явки.

Африканські савани на потягу Rovos Rail


Великий туристичний бізнес Rovos Rail виріс з простої розваги: колись Рохан Вос вирішив відреставрувати декілька вагонів старовинних потягів, щоб подорожувати та відпочивати з дружиною і дітьми. Оновлені вагони вимагали постійного обслуговування – занадто невигідно навіть для заможної людини. Тому Вос вирішив на своєму хоббі заробити і, як годиться геніальним людям, лежачи у ванні, придумав заснувати свою компанію. І ось вже 30 років його Rovol Rail возить вимогливих гостей в розкішних потягах по всій Африці.


Один з найпопулярніших маршрутів потягу – дводенна подорож з Кейптауна в Преторію, адміністративну столицю ЮАР. Функцію віп-ложі виконує окреме приміщення вокзалу Кейптауна, де офіціанти у військовій формі подають шампанське і канапе. Потім Вас чекає поїздка в потязі, в якому можна палити, але ні в якому разі не можна користуватися телефоном – тільки заради того, щоб ніщо не відволікало вас від споглядання навколишньої краси.

Мешкають туристи в кімнатах від 23 до 50 квадратних метрів. Облаштовані вони, як ви розумієте, люксово.

З Флоренції в Мілан і Кап-Ферра на ретроавтомобілях Four Seasons

Усім автолюбителям присвячується: сідаєте за кермо старовинного кабріолета Mercedes – Benz 190 SL, Porsche 356 Speedster або Giulietta Spider 1960-х років і вирушайте в подорож мрії. По тосканських горбистих долинах через Малі Альпи до Блакитного Берега із зупинками в готелях мережі Four Seasons у Флоренции, Мілані і на Кап-Ферра.

Маршрут Ви обираєте самі, а за командою готелів залишається забезпечення Вашої безпеки, збереження багажу і будь-якої допомоги в дорозі – співробітники поїдуть слідом за вами в окремому автомобілі і у будь-який момент будуть готові організувати спонтанну екскурсію по пам’ятках на шляхи і пікнік з кулінарними шедеврами кухарів Four Seasons, передбачливо захопленими з готелів. Раз вже така справа, настійно рекомендуємо заїхати в Портофіно і Фінальборго, Модену і Парму.

Південно-східний Belmond Eastern & Oriental Express

Їдемо далі – з Сінгапуру у Бангкок із зупинками, у тому числі в Куала-Лумпурі, Джорджтауні, нагір’ї Кемерон і Пінангу. Ось Ваша програма на день: розкішний сніданок у вагоні-ресторані, денні екскурсії на місцях зупинок і обід в кращому з місцевих ресторанів, а вже в потязі вечерю продовжує жива музика у вагоні-барі з роялем. Після повернення в потяг у кінці дня для продовження подорожі кожного разу Вас чекатиме новий план місць за столами і заздалегідь придумана тема для розмови в цьому закритому товаристві. До кінця шестиденної подорожі ви подружитеся з п’ятдесятьма такими ж любителями пригод, як і Ви. Вашим будинком на цей тиждень стануть невеликі, але украй затишні кімнатки, оброблені благородними породами дерева і дорогими тканинами, і оглядовий майданчик просто неба прямо в потязі.

Запись Незвичайні і розкішні подорожі на потязі та автомобілі впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>
Прапор дайверів. Історія https://provsenasviti.com/turyzm/342-prapor-dajveriv-istoriya.html Thu, 03 Aug 2017 19:00:24 +0000 https://provsenasviti.com/?p=342 Загальновідомий сьогодні червоно-білий дайверський прапор був винайдений на початку 1950х Дензелом Джеймсом «Доком» Докері з Мічігана. Докері був підприємцем. В 1953 році він скористався з інструкції, надрукованої в журналі Популярна

Запись Прапор дайверів. Історія впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>

Загальновідомий сьогодні червоно-білий дайверський прапор був винайдений на початку 1950х Дензелом Джеймсом «Доком» Докері з Мічігана.

Докері був підприємцем. В 1953 році він скористався з інструкції, надрукованої в журналі Популярна Наука (Popular Science), для того, щоб зробити свій власний скуба апарат і почав експериментувати щодо способів як заробити на новому виді спорту.

В процессі роботи Докері усвідомив необхідність попереджувального прапора, щоб утримувати човни та інші плавзасоби на безпечній відстані від місця дайву. Оскільки Докері до того служив в американському флоті, то він був знайомим з червоним сигнальним прапором, що означає небезпеку. Флотський прапор «браво» повністю червоний (називається «браво» через те, що означає латинську букву В серед алфавітних сигнальних прапорів).

Для того, щоб вирізнити свій прапор, Докері вирішив його модифікувати. Він попросив свою дружину Рус пришити білу полосу посередині прапора. Спочатку вони розмістили полосу горизонтально. На жаль, з цим дизайном виникла проблема – це вже був національний прапор Австрії. Вертикальна полоса теж не підійшла, оскільки це вже був флотський сигнальний прапор, що означає цифру 7.

Спробувавши ще кількох варіантів, вони вирішили зробити діагональну полосу. Так зявився дайверський прапор, як ми його знаємо сьогодні.

Однак вигадати прапор – це одна справа, а зовсім інша – добитися його визнання. З наполегливістю справжнього підприємця Докері почав продавати прапори та рекламувати їх використання.

Значним етапом в поширенні дайверського прапора став 1956 рік. Тед Ніксон з асоціації американських дайверів почав закуповувати прапори у Докері та розповсюджувати їх на національному рівні. Роль Ніксона у поширенні використання прапора була настільки значною, що інколи саме його вказують як винахідника.

Слідуючим етапом стала інформація, надрукована в журналі Skin Diver. Вони розповіли про прапор Докері в вересневому номері за 1957 рік і попросили читачів висловити свою думку щодо дизайну дайверського прапора. В лютому 1958 року редакція оголосила дискусію закритою і повідомила, що вибором читачів став «прапор мічіганських дайверів».

Крім роботи по популяризації свого прапора серед дайверів, Докері активно працював і над офіційним визнанням свого прапора. Мічіган став першим штатом, що визнав дайверський прапор на законодавчому рівні. На сьогодні дайверський прапор визнаний на світовому рівні і є офіційним попередженням «внизу дайвер».

Запись Прапор дайверів. Історія впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>
Острів сміття в океані https://provsenasviti.com/turyzm/338-ostriv-smittya-v-okeani.html Thu, 03 Aug 2017 18:55:41 +0000 https://provsenasviti.com/?p=338 Як виявилось океанські течії створюють гігантські водовороти. І цих відносно спокійних місцях збираються мільярди тон сміття з усього світу. Нещодавно американські вчені задокументували існування такого «всесвітнього сміттєзвалища». Велике Тихоокеанське сміттєве

Запись Острів сміття в океані впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>

Як виявилось океанські течії створюють гігантські водовороти. І цих відносно спокійних місцях збираються мільярди тон сміття з усього світу. Нещодавно американські вчені задокументували існування такого «всесвітнього сміттєзвалища».
Велике Тихоокеанське сміттєве п`ятно (Great Pacific Garbage Patch або, як його ще назівають, Pacific Trash Vortex) утворилось в північній частині Тихого Океану між Гавайями та Каліфорнією. За попередніми данними площа цього «сміттєвороту» вдвічі перевищує площу штату Техас.
Як міжнародне сміття потрапляє туди? Для цього треба відстежити шля

х простого пластикового стакана, який викинулу у воду біля берегів Сан-Франциско. Його підхоплює Каліфорнійська течія і несе до берегів Центральної Америки. Біля Мескики стакан переходить у води Північноекваторіальної течії, яке йде в сторону Азії. Біля берегів Японії течія Куросіво знову перенаправляє наш стакан на схід і передає естафету Північно-Тихоокеанській течії, яка й виносить стакан повз Гавайські острови в «сміттєворот».
Подорож від Північної Америки займає кілька років, азійське сміття потрапляє у «сміттєворот» за рік. Тепер треба уявити кількість пластикового сміття, яке потрапило у воду за останні 60 років і все стає зрозумілим…

Запись Острів сміття в океані впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>
Мурахи – цікава інформація https://provsenasviti.com/nauka/334-murahy-tsikava-informatsiya.html Wed, 02 Aug 2017 06:40:32 +0000 https://provsenasviti.com/?p=334 Цар Соломон вважав мурах носіями мудрості, а плем’я догон у західній Африці вірить, що саме вони створили людей. За 150 мільйонів років існування на Землі мурахи еволюціонували у понад 13,000

Запись Мурахи – цікава інформація впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>

Цар Соломон вважав мурах носіями мудрості, а плем’я догон у західній Африці вірить, що саме вони створили людей.

За 150 мільйонів років існування на Землі мурахи еволюціонували у понад 13,000 видів. Учені ввевнені, що ще тисячі їх видів залишаються не дослідженими. Вони різняться за розмірами від мікроскопічних, розміром у макове зернятко до мурах-бульдогів більше 5 см у довжину. Загальна маса лише одного виду мурах Formicidae дорівнює масі всього людського населення Землі, а їх загальна маса складає 10% від загальної маси тварин на планеті. Загальна чисельність мурах оцінюється у 10,000 трильйонів, що значно перевищує чисельність будь-якого іншого виду тварин. Мега-колонія червонодеревних мурах, яку знайшли у 1970-х роках на березі японського острова Хокайдо, налічувала понад 300 мільйонів робочих мурах, більше 1 мільйона “королев” і займала територію в 2,5 кв км.

Запись Мурахи – цікава інформація впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>
Перший стрибок з парашутом – що потрібно знати https://provsenasviti.com/sport/330-pershyj-strybok-z-parashutom-shho-potribno-znaty.html Fri, 21 Jul 2017 16:57:34 +0000 https://provsenasviti.com/?p=330 Хотілося б зупинитися детальніше на першому стрибку за класичною схемою – тобто саме тому варіанту, який найчастіше зустрічається на наших літовищах, де кожного вихідного можна побачити натовп прагнучих схопити адреналіну

Запись Перший стрибок з парашутом – що потрібно знати впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>

Хотілося б зупинитися детальніше на першому стрибку за класичною схемою – тобто саме тому варіанту, який найчастіше зустрічається на наших літовищах, де кожного вихідного можна побачити натовп прагнучих схопити адреналіну “першоразників”. Отже, розглянемо найважливіші моменти, на які потрібно звернути увагу і які, звичайно ж, хотілося б майбутнім парашутистам знати заздалегідь.

Стрибки проходять найчастіше у вихідні дні, збір на інструктаж на кожному аеродромі проходить в різний час, але як правило – о 9-11 годині ранку. Вибір транспортного літака і парашутної системи залежить від того, що є в наявності на аеродромі. Зазвичай техніка стара, але надійна. Якщо для вас украй важливий тип куполу, то краще заздалегідь дізнатися про все по телефону.

Щоб стрибок відбувся

По-перше, необхідно пройти медкомісію, яка, загалом, чиста формальність. Аеродромний лікар здійснює швидкий огляд і опитування на предмет основних протипоказань. У кращому разі, поміряєт пульс і тиск. Тому, піклуватися про своє здоров’я ви повинні самі.

По-друге, з вас, швидше за все, візьмуть розписку на випадок невдалого стрибка. Переживати з цього приводу не варто. Невдалий стрибок – рідкісне виключення.

По-третє, з вас обов’язково візьмуть гроші – не забудьте також передбачити засоби на випадок штрафу (втрата кільця, укладання запаски, що відкрилася по забудькуватості). Розцінки краще уточнити по телефону.

Одяг і взуття

Спеціальні парашутистські черевики – дуже жорсткі, міцно тримають голіностоп. Шнурування спереду і ззаду дає захист від вивиху і розтягування. Це потрібно врахувати при виборі взуття для свого стрибка. Одяг необхідно підібрати з довгими рукавами і штанками, навіть якщо це розпал літа.

Льотна погода

Найголовніше, щоб вітер був менше 6 м/с. Літак також не зможе злетіти, якщо бездоріжжя зіпсувало злітне поле. Бажано, щоб не було грози, а ось в дощ стрибати можна, але тягнути після приземлення намоклий парашут – дуже важко.

Інструктаж

Перед польотом з першоразниками проводиться детальний інструктаж. Іноді він затягується надовго, тому краще захопити з собою їжі на цілий день. Під час інструктажу даються загальні рекомендації, роз’яснюється призначення основних частин парашутної системи, проводиться тренування основних моментів стрибка. Багатьом запам’яталася знаменита “тумбочка”, заввишки в півтора метри, на якій відпрацьовується приземлення.

Одягаємо парашути

Відразу необхідно відмітити, що парашути проходять декілька ступенів перевірки і укладають їх для першоразників професіонали, тому боятися “нерозкриття” не потрібно, краще зосередитися на важливіших речах. Стрибки першоразників проводяться на десантних парашутних системах (Д-1-5У, Д- 5, Д- 6 і ін.)

Д1-5У (“Дуб”) важить 17,5 кг. Площа куполу 82,5 м2. Досить важкий купол, практично некерований і важкий при приземленні. Але у нього є одна спокуслива перевага, що відрізняє його від інших, – він не вимагає примусового розкриття, тобто висмикування кільця. Парашут відкривається сам після виходу людини з літака. Для деяких ця психологічна перевага важливіша за вагу, керованость і м’якість.
Д- 6 – парашут з примусовим (ручним) розкриттям і висмикуванням кільця через три секунди після стрибка. Вага 11,5 кг. Площа куполу 83 м2. Досить зручний порівняно з ” Дубом” купол. Частиною цього парашута є Стабілізуюча система (медуза). Основною функцією системи є стабілізація положення парашутиста перед розкриттям основного куполу. Вона ж виконує функції витяжного парашута, тобто витягає основний парашут. Витяжний фал (леєр) одним кінцем прикріплений до металевого троса в літаку, інший, чіпляється до карабіна медузи. При стрибку леєр натягається, рве стримуючу нитку і відкриває малий парашут (цю саму медузу). Відкриття медузи запускає страхуючий прилад, який відлічує три секунди і відкриває основний парашут, звичайно у тому випадку, якщо парашутист забув смикнути кільце. Для того, щоб не втратити кільце, до нього прив’язана гумка, в яку протягується рука.

Запаска призначена для експлуатації у разі відмови роботи основного парашута. Запаска також оснащена страхуючим приладом, який включається перед стрибком в літаку. Його потрібно обов’язково відключити, якщо основний купол розкрився правильно, інакше доведеться приземлятися на двох парашутах. Для цього треба витягнути рудо-червону тасьомку із спеціальної петельки не нижче 300 м. Для практично нереальних випадків нерозкриття основного парашута і неспрацьовування страхуючого приладу запаски, її можна розкрити за допомогою кільця або спеціального троса.

Фіксація парашута на людині

Для того, щоб не випасти з системи під час відкриття парашута, його підганяють до тулуба дуже щільно. Великий рюкзак з основним парашутом одягається на печі і закріплюється. Лямками він фіксується на грудях і ногах. Жорсткість регулюється бічними лямками. Також закріплюється сумка для подальшого складання парашута. У самому кінці екіпіровки фіксується запасний парашут у вигляді маленької сумки з червоною металевою скобою, загальною вагою в 5 кг. Доповнює усю цю пишність парашутно-мотоциклетний шолом. У такому вигляді досить скрутно пересуватися по землі, але він не для цього і одягається.

У літаку

Перед посадкою парашутистів розподіляють по вазі – найважчі повинні стрибати першими. Літак робить круги над аеродромом, досить швидко набираючи висоту, при цьому може закласти вуха.
Випускаючий інструктор причіплює витяжні фали стабілізуючих парашутів усіх, хто стрибає, до металевого троса, пояснює кожній людині на пальцях його чергу, відкриває люк, визначає силу і напрям вітру (кидає пристрілку). Звучить команда приготуватися до стрибка – це 2 короткі дзвінки сирени. Часу на підготовку відводиться дуже мало – всього декілька секунд, інакше збирати потім парашутистів прийдеться в районі декількох кілометрів. Головне тут – стежити за сигналами інструктора. Він знаками показує, кому приготуватися. Парашутисти по одному підходять до відкритих дверей, ліва нога стоїть на зрізі дверей, права, напівзігнута – трохи позаду. Вагу необхідно перенести на праву ногу і не виглядати з літака.
Інструктор запускає страхуючий прилад на запасці. Руки мають бути схрещені на грудях. Після довгої сирени, дочекавшись поплескування по плечу і команди ” Пішов”!, відділяєтеся. Удачі! Висота викидання парашутистів – 800 метрів і земля з літака виглядає просто картою. Швидкість літака при викиданні – 160 км/год. Люди у момент стрибка зникають з виду тих, що залишилися в літаку, “в нікуди”, їх просто миттєво зносить потоком повітря. У деяких це викликає шок і напад страху, тому краще знати це заздалегідь. Адже по інструкції, літак повинен прилітати порожнім. Тих, хто відмовляється стрибнути – викидають.

Стрибок

“Пішов”! М’який, але різкий удар набігаючого потоку закручує парашутиста у вільному падінні із швидкістю 50 м/сек. Вільне падіння триває три секунди – витяжний фал витягує ” медузу” (стабілізуючий парашут), у цей момент потрібно групуватися і почати відлік: “521, 522, 523”. Таке нагромадження цифр використовується для того, щоб парашутист, що розхвилювався, виявившись за бортом літака, не випалив “раз-два-три” на одному диханні. Далі, з усієї сили, висмикується кільце і ще через дві секунди вас м’яко смикає (динамічний удар), це означає, що парашут розкрився. У цей момент падіння значно сповільнюється. При забутому кільці парашут розкриє страхуюча система.

Якщо стрибок здійснюється на “дубі”, то необхідно просто відлічити п’ять секунд з моменту відділення і перевірити відкриття. Для перевірки розкриття куполу – кидаєте погляд вгору через плече. Це дуже важко зробити – заважають натягнуті стропи і шолом. Якщо купол розкрився і розкрився добре, відключайте страхуючу систему запасного парашута (вийнявши рудо-червону стрічку). У разі нерозкриття (це вже нештатна ситуація), смикаєте кільце запасного парашута. Далі летите три хвилини і насолоджуєтеся! Перше, що вас вражає з моменту відкриття парашута – абсолютна тиша! Це відбувається тому, що вуха звикли до реву мотора, а в порожнечі на висоті 600 метрів звуки із землі практично не долітають. Але саме в цей час парашутист і переживає найприємніші відчуття, заради яких і варто стрибати!

Необхідно пам’ятати про безпечну відстань між парашутистами, особливо у вітряну погоду. Скручування строп двох парашутів може стати причиною нещасного випадку.

Як пілотувати парашут

Правильне пілотування парашута дуже важливе для приземлення, інакше, у кращому разі, можна переламати ноги.

Червоні стропи

Потягнувши за праву – обернетеся управо, за ліву – вліво. А розгорнутися необхідно лицем проти вітру. Річ у тому, що коли парашутист летить за вітром, то швидкість зниження складається із швидкістю вітру. Якщо ж розгорнутися проти вітру, то горизонтальна швидкість віднімається від вертикальної. А це якраз те, що треба. Також перед посадкою, приблизно з висоти восьмого поверху, треба почати відгинати передню кромку парашута, оскільки, при русі проти вітру, це дозволяє понизити швидкість.

Приземлення

Найсерйозніший етап в стрибку. Швидкість при падінні – п’ять метрів в секунду і приблизно за десять метрів до землі, горизонт, що залишався під час польоту зорово нерухомим, різко стрибає вгору. У цей момент необхідно групуватися: ноги звести разом, під кутом 30 градусів до вертикальної осі людини, стопи розташувати паралельно землі, підборіддя притиснути до грудей. При посадці не можна дивитися на горизонт, а тільки на ноги Передні лямки парашута необхідно потягнути вниз, щоб погасити горизонтальну швидкість.

При посадці треба обов’язково торкнутися землі двома ногами одночасно, інакше на ноги може лягти нерівномірне навантаження і, як результат – перелом ноги. Для пом’якшення удару, парашутист падає на спину або на бік. Після падіння, щоб 85 кв. метрів, наповнені повітрям, не потягнули вас в невідому далечінь, необхідно погасити купол. Для цього потрібно з силою потягнути за нижні стропи, як би збиваючи його.

Приземлення в екстремальних умовах

Найнебезпечніше – це приводнення. Наближаючись до води, треба швидко і послідовно відчепити запасний парашут, розстебнути ножні ремені, вийняти одну руку з плечової лямки, звільнитися від грудного ременя і на висоті два-три метри, вислизнувши з другої лямки, постаратися пірнути як можна глибше і проплисти подалі, щоб купол основного парашута не встиг накрити вас з головою.

Потрапляючи в лісову зону, треба закрити обличчя перехрещеними руками, повернувши венами усередину, спробувати відштовхуватися напруженими ногами від стовбурів дерев і намагатися швидше наблизитися до землі. У разі, якщо купол заплутався в гілках, парашутист повинен тихо-мирно висіти і чекати допомоги.

При приземленні на дахи будівель – головне встигнути розбігтися і відштовхнутися від площини будівлі, поки купол не згас.

Складання парашута

Після приземлення купол збирається так, щоб разом з ранцем і стропами зміг поміститися в спеціальній сумці, яка причеплена на грудях. Щоб стропи не заплуталися, їх зв’язують в “бесконечку”, петля за петлею, виходить щось схоже на канат, який потім легко розпускається. Спочатку складається в сумку ранець і стропи, потім скачується в декілька шарів сам купол. З цим добром треба йти на місце упаковки парашутів, у кращому разі – вас підбере спеціальна машина.

Все. Залишилося тільки зважитися на свій перший стрибок.

Запись Перший стрибок з парашутом – що потрібно знати впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>
Про ризики дайвінгу https://provsenasviti.com/zdorovya/322-pro-ryzyky-dajvingu.html Fri, 21 Jul 2017 16:03:53 +0000 https://provsenasviti.com/?p=322 Багатьом випадкам загибелі дайверов можна було запобігти … Дайвер повинен вміти зводити до мінімуму ризик поповнити собою сумну статистику. Для цього йому необхідно розуміти, які фактори найчастіше призводять до загибелі

Запись Про ризики дайвінгу впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>

Багатьом випадкам загибелі дайверов можна було запобігти … Дайвер повинен вміти зводити до мінімуму ризик поповнити собою сумну статистику. Для цього йому необхідно розуміти, які фактори найчастіше призводять до загибелі при зануреннях, і як з ними боротися.

Практичний досвід свідчить про те, що всі приємні заняття, як правило, незаконні, аморальні, призводять до ожиріння або просто небезпечні. Рекреаційний дайвінг частково підкоряється цьому універсальному закону, займаючи в рейтингу по ймовірності інциденту зі смертельним результатом місце нижче дельтапланеризму і стрибків з парашутом, але вище більшості інших видів спорту.
Багатьом випадкам загибелі дайверов можна запобігти…

Дайвер повинен вміти зводити до мінімуму ризик поповнити собою сумну статистику. Для цього йому необхідно розуміти, які фактори найчастіше призводять до загибелі при зануреннях, і як з ними боротися.

Практичний досвід свідчить про те, що всі приємні заняття, як правило, незаконні, аморальні, призводять до ожиріння або просто небезпечні. Рекреаційний дайвінг частково підкоряється цьому універсальному закону, займаючи в рейтингу по ймовірності інциденту зі смертельним результатом місце нижче дельтапланеризму і стрибків з парашутом, але вище більшості інших видів спорту.

Статистика загибелі дайверів

Статистичні дані зі США, Великобританії, Канади і Японії схожі – 15-30 смертей на рік на кожні 100,000 дайверів, вірогідність смертельного результату – 2-3 випадки на 100,000 занурень. Ці цифри суперечать широко поширеними даними (менше 4 смертей на 100,000 дайверів), які змушують нас вірити, що дайвінг – один з найбезпечніших видів відпочинку. Насправді це не так, і ми повинні визнати, що ризик все-таки існує. Навіть поїздка на автомобілі до місця занурення містить у собі певний ризик (хоча і набагато менший) – ймовірність, яку ми зазвичай холоднокровно ігноруємо. У цій статті ми хочемо показати, що багатьом випадкам загибелі дайверів можна було б запобігти, і що дайвер повинен знати про це і вміти це робити, щоб не поповнити собою сумну статистику.

Отже, трохи статистики:

90% в момент загибелі мали на собі грузовий пояс

86% в момент загибелі були одні (порушення правила парного занурення)

50% не піддули свій компенсатор плавучості

25% помітили проблему на поверхні, 50% загинули, перебуваючи на поверхні

10% загинули під час навчання

10% отримували пораду відмовитися від занурення у зв’язку з поганим самопочуттям

5% пірнали в печери

1% “рятувальників” самі стали жертвами

 

Отже, які ж фактори визначають ризик загибелі чи травми при заняттях дайвінгом:

Вік дайвера

Згідно зі статистикою, вік загиблих дайверів варіюється від дітей молодше 13 років до літніх людей 70 з гаком. Кілька десятиліть тому середній вік загиблих дайверів становив 20 з невеликим. Багато дайверів гинуло і у віці 45-60 років. Цей графік, що нагадував трохи скособоченную букву М (перший пік вище, другий – нижче), з часом деформувався в іншу сторону. Зараз середній вік загиблих дайверів – 43 роки. Причин у цього “​​дорослішання” кілька:

– Молодь, яка захоплювалася дайвінгом в 1970-80 роках, коли він був дуже популярний, тепер подорослішала.

– Сердечні захворювання – до синдрому раптової смерті в більшій мірі схильні люди старшого віку, а дайвінг включає більше факторів ризику для серця, ніж інші види активного відпочинку.

– Дайвінгом все більше захоплюються активні та заможні люди середнього та старшого віку. Таким чином, середній вік середньостатистичного дайвера зростає.

Стать дайвера

У 1990-х роках лише десяту частину загиблих дайверів становили жінки. А частка жінок від загального числа людей, що захоплюються дайвінгом, становила близько третини. Це дозволяє припустити, що жінки пірнають акуратніше і більше уваги приділяють безпеки занурень. Навіть зараз жінки складають не більше 20% від числа загиблих дайверів.

Досвід дайвера

За результатами більшості досліджень, третина загиблих дайверів досвіду не мали, третина – мали невеликий досвід, третина – мали значний досвід. Найбільш небезпечними для життя виявилися перше занурення і перше занурення у відкритій воді.

У половині випадків загиблий, судячи з показань свідків та записів в його лог-буку, вийшов за рамки свого дайверського досвіду (по глибині, тривалості, умовах занурення, конфігурації обладнання і т.д.) і, таким чином, в момент здійснення свого останнього занурення виявився в незнайомих йому обставинах. Тому будь-який дайвер, що бажає розширити свій досвід в дайвінгу по кожному з параметрів (глибина, тривалість, умови занурення, обладнання), повинен робити це під наглядом досвідченого напарника або інструктора.

І все-таки основними причинами загибелі дайверів залишаються технологічні проблеми (проблеми з обладнанням) та “людський фактор”. Розглянемо їх більш детально:

Технологічні причини загибелі дайверів:

– Недостатній запас повітря

– Проблеми з плавучістю

Запись Про ризики дайвінгу впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>
Найбільш поширені причини смерті дайверів https://provsenasviti.com/zdorovya/320-najbilsh-poshyreni-prychyny-smerti-dajveriv.html Fri, 21 Jul 2017 15:57:38 +0000 https://provsenasviti.com/?p=320 Згідно зі свідченнями про смерть, більшість дайверів в кінцевому рахунку загинули від утоплення (більше 80%). Але, як правило, до цього приводило поєднання декількох факторів, які зробили дайвера нездатним боротися за

Запись Найбільш поширені причини смерті дайверів впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>

Згідно зі свідченнями про смерть, більшість дайверів в кінцевому рахунку загинули від утоплення (більше 80%). Але, як правило, до цього приводило поєднання декількох факторів, які зробили дайвера нездатним боротися за життя. Утоплення, по суті, лише підсумок ланцюга подій, які до нього ведуть. При чому воно в більшій мірі є наслідком середовища, в якому знаходиться людина, ніж самого факту як такого. Тому часто воно затьмарює собою справжню причину смерті. Якщо все йде як треба, дайвер не може потонути, оскільки завжди має з собою свій власний запас повітря! Утоплення виникає в результаті попередніх проблем, таких як:

хвороба серця,

легенева баротравма,

стресовий розлад,

втрата свідомості з якоїсь причини,

випадкове вдихання морської води,

травма,

проблеми зі спорядженням

небезпечні фактори навколишнього середовища і т.п.

Запись Найбільш поширені причини смерті дайверів впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>
Як організувати підводний пошук https://provsenasviti.com/sport/317-yak-organizuvaty-pidvodnyj-poshuk.html Fri, 21 Jul 2017 15:54:33 +0000 https://provsenasviti.com/?p=317 Практично кожен дайвер рано чи пізно стикається з необхідністю знайти що-небудь під водою, починаючи від дрібних предметів і закінчуючи великими об’єктами. “Сухопутні” люди, звернувшись за допомогою до “ластоногих”, захоплено дивляться,

Запись Як організувати підводний пошук впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>

Практично кожен дайвер рано чи пізно стикається з необхідністю знайти що-небудь під водою, починаючи від дрібних предметів і закінчуючи великими об’єктами. “Сухопутні” люди, звернувшись за допомогою до “ластоногих”, захоплено дивляться, як дайвери ховаються під водою, а потім щиро дивуються, чому їх улюблену річ так важко знайти, адже “я ж показав, що вона потонула ось тут”.

Звичайно, багато проблем вирішуються відразу, часто допомагає випадок, але що робити, якщо ні перше, ні друге не спрацювало, а знайти треба обов’язково? Сам по собі підводний пошук не представляє особливих складнощів, але вимагає детального планування, терпіння і наполегливості. Дуже рідко вдається успішно завершити пошук за короткий час. Якщо ж область пошуку велика, а шуканий об’єкт малий, пошук під водою може зайняти багато годин. Для підвищення ефективності слід звузити область пошуку і вибрати техніку пошуку, що найбільше відповідає обставинам. А дайвер, як правило, вступає у справу вже на заключному етапі.

Область пошуку

Для початку треба визначити область пошуку. Для цього використовуються всі доступні об’єктивні дані (карти, документи, свідчення очевидців) і здоровий глузд. Життя показує, що сама ненадійна ланка тут – очевидці. На воді, в відсутність закріплених орієнтирів, важко візуально зафіксувати точне місце. Плюс, чисто з фізіологічних причин, людині важко визначати лінійні відстані на водній акваторії. Тому, самий надійний спосіб закріплення місця – визначення створу. Таким чином, ви затвердили лінію пошуку, а якщо визначте два створи, то реально будете мати точку. Якщо є можливість, поставте буй або визначте GPS координати. Це дасть вам можливість швидко потрапляти в район робіт у разі, якщо пошук затягнеться на тривалий термін.

Ще одна особливість для предметів, які впали у воду: вираз “каменем на дно” означає “швидко”, але не означає “прямо вниз”. Предмети, а особливо ті, що мають неправильну форму, навіть при відсутності течії тонуть за досить дивною траєкторії і часто опиняються далеко збоку. Якось знайшли рушницю в трьох метрах від точки падіння при глибині водоймища 2 метри. Враховуючи мул на дні і нульову видимість, це зайняло багато часу, протягом якого господар бігав навколо і нарікав, що шукати треба зовсім не там.

А вже якщо предмет упустили на течії, то треба враховувати та знесення його течією, і можливість його волочіння по дну. Крім цього, предмет на дні річки створює турбулентні потоки води навколо себе. І це призводить до того, що предмет замивається в грунт. Причому він замивається і в мул, і в пісок, і в гравій. Просто в гравій він буде замиватись довше. Зрозуміло, що чим сильніше височить предмет, тим сильніша турбулентність і тим швидше він замивається. Тому в таких випадках важливо починати пошук максимально швидко.

Метод пошуку

Якщо область пошуку визначена, наступний крок – вибір методу пошуку. Найбільш ефективно починати пошук, перебуваючи на поверхні. Тут у вас є можливість пересуватися з великою швидкістю, не потрібно автономного джерела повітря, а сучасні прилади можуть сильно допомогти вам. Ціла лінійка приладів може використовуватися для сканування дна з поверхні: ехолоти, гідролокатори, магнітометри, георадари і т.п. Такі прилади дозволяють швидко обстежити дно на великих акваторіях, але тільки в тому випадку, якщо вони у вас є, і ви вмієте обробляти отриману інформацію. А якщо таких приладів немає?

Років п’ять тому на одній з річок був випадок, який спочатку поставив усіх в глухий кут. З пункту А вийшов буксир з двома баржами. На другий баржі стояла будівельна техніка: бульдозер, екскаватор, трактор. Через першу баржу з буксира її було не дуже добре видно, та й ніхто особливо і не дивився. Коли через два дні без стоянок і зупинок буксир прийшов в пункт Б, на другій баржі нічого не було. Капітан відчув шок і втік, підвісивши в повітрі запитання: а куди, власне, все це поділося? Ситуацію можна було б назвати комічною, якщо не брати до уваги вартість потонулої техніки. Спробуйте здогадатися, як могла потонути техніка.

Відповідь на це питання було знайдено далеко не відразу. Справа була в тому, що баржа мала пробоїну вище ватерлінії. Після навантаження важкої будівельної техніки пробоїна опинилася під водою. Вода, поступово затікаючи до баржі, накренила її. У певний момент важкий бульдозер “Камацу” зірвався зі строп і згріб все у воду. Баржа, звільнившись від вантажу, випросталася, пробоїна знову опинилася вище ватерлінії, і караван спокійнісінько прибув в пункт Б. Як тільки прояснилася картина того, що сталося, була визначена область пошуку: фарватер річки між пунктами А і Б.

Тепер постало питання вибору методу пошуку. Вартість пошуку за допомогою гідролокатора бічного огляду наближалася до вартості втопленої техніки, а водолазам, щоб обстежити таку акваторію знадобилося б кілька років, та й не факт, що це було б дешевше. Ось тут і згадали старий перевірений спосіб – тралення. Два катери з тралом пройшли по фарватеру, кожен зачіп обстежувався водолазом. І через кілька днів техніку знайшли.

При гарній видимості, як правило, в морі, для покриття великого району пошуку можна використовувати акваплан. Фактично, це крило з ручками, як у підводного скутера. Дайвер тримається за акваплан, прив’язаний до моторного човна, і може регулювати глибину занурення. Човен ходить галсами, покриваючи область пошуку, а дайвер, помітивши небудь цікаве, просто відпускає акваплан. Човен повертається до дайвера і фіксує це місце. Благо GPS приймачі зараз доступні і легко дозволяють це зробити.

Ось тепер ми підходимо до самого трудомісткого етапу: безпосередньо пошуку під водою, коли без дайвера вже ніяк не обійтися. Всі ці способи багато разів описані, давайте просто по них пробіжимося і дамо деяку оцінку.

Пошук за компасом – найпростіший. Напрямок руху вибирається за компасом, пройдену відстань рахують за кількістю гребків ласт. Простіше рахувати гребки однієї, наприклад, правої ноги. Всі розуміють, що пройти за компасом квадрат – нескладно. Але, якщо ви витратите на березі деякий час і напишете на планшеті алгоритм траєкторії обстеження квадратів, то зможете охопити пошуком досить велику площу. Основна проблема – низька точність. Ваша помилка при проходженні кожної прямолінійної ділянки, як в довжині, так і в напрямку, буде накопичуватися, і на фініші може виявитися досить значною. Цей спосіб ідеально підходить для пошуку великих об’єктів при гарній видимості.

Круговий пошук також досить простий, але дає можливість більш детально обстежити акваторію. У центрі області пошуку встановлюється добре заякоренних буй. До нього чіпляється кінець з мірної розміткою, за який на певній відстані тримається дайвер. Зробивши повне коло, дайвер випускає кілька метрів кінця, збільшуючи тим самим радіус пошуку, і знову проходить повне коло. Величина, на яку раз за разом збільшується радіус, залежить від видимості і розмірів шуканого об’єкта. Як правило, вона трохи менше видимості. Для прискорення робіт за один і той же маркований кінець можуть триматися відразу кілька дайверів на певній відстані один від одного. Якщо на дні відсутні характерні об’єкти, що дозволяють візуально оцінити проходження повного кола, перед початком пошуку необхідно укласти радіальну лінію. У разі використання радіальної лінії краще прямо на ній зробити мірну розмітку, згідно з якою дайвер буде коло за колом збільшувати радіус пошуку.

Такий метод дає гарні результати при пошуку на великих площах в умовах невисокої видимості і відсутності течій. Однак треба мати на увазі, що розтягування мотузки ускладнює ефективний круговий пошук, якщо радіус запливу більше 30 метрів. Центр кожного кругового пошуку повинен бути відзначений дуже акуратно, якщо використовується кілька кругових пошуків для забезпечення накладання. Пам’ятайте: на відміну від квадратів, кола не так добре накладаються! Як варіант кругового пошуку при роботі в прибережних районах можна використовувати пошук по півколу або певного сектору.

Лінійний пошук вимагає прокладки базової лінії, пригруженої через певні інтервали. Така лінія стравлюється прямо з рухомого судна, що слідує за чітким курсом. Базова лінія може досягати хоч тисячі метрів в довжину, це обмежується тільки технічними можливостями. Базова лінія стравлюється на швидкості, щоб бути прямою і натягнутою, і повинна бути затоплена і закріплена буями з кожного кінця. За бажанням може бути встановлено кілька паралельних ліній, якщо область пошуку велика.

Група дайверів (їх кількість залежить від ваших можливостей, але мінімум троє) опускається на базову лінію, взявши з собою лінію пошуку, довжина якої залежить від числа дайверів і видимості під водою. Дайвери розташовують лінію пошуку перпендикулярно до базової лінії, щоб з кожного боку від оператора (дайвер, який знаходиться в центрі, безпосередньо над базовою лінією), було однакове число дайверів. Відстань між дайверами повинна бути такою, щоб було перекриття видимості у сусідніх дайверів.

Всі дайвери тримають лінію пошуку обома руками. Як тільки дайвери зайняли вихідну позицію, оператор подає сигнал до початку пошуку, смикаючи за мотузку обома руками. Кожен дайвер повторює сигнал на знак підтвердження і передає його наступному. Таким чином, лінія пошуку (нехай вона буде хоч 50 метрів завдовжки) рухається вперед, а оператор утримує позицію над базовою лінією. Кожен дайвер обстежує дно і, помітивши небудь цікаве, може зупинити рух сигналом, відзначити маркером знахідку і дати сигнал продовжувати рух. Коли вся область навколо базової лінії обстежена, пошук повторюється на наступній паралельній базовій лінії. Дистанція між базовими лініями повинна припускати перекриття з боку вже дослідженої області.

Цей метод хороший, коли область пошуку витягнута уздовж конкретної лінії. Наявність великої кількості дайверів при гарній видимості дозволяє за один прохід обстежити область пошуку. Але ефективність цього методу вимагає злагодженої роботи всієї групи дайверів, і особливо вміння працювати з сигнальним кінцем.

Мережевий пошук – припускає обмеження області пошуку канатами по периметру. Він дуже ефективний, оскільки розмітка наноситься прямо на дні, але вимагає багато часу на підготовчі роботи, а також канатів, вантажів, буйків і досвіду. Як правило, всередині периметра виставляється постійна мережа, розміри квадратів якої залежать від видимості і розмірів предметів. Цей метод добре використовувати, коли треба знайти відносно маленькі об’єкти або при проведенні археологічних розкопок. Невідомо, чи знайдете ви щось цікаве під водою чи ні, але те, що переглянете кожен квадратний сантиметр дна – це вам мережевий пошук гарантує.

Канатний пошук, так званий Jackstay Search, іноді виділяється як спрощений варіант мережевого. У цьому випадку прокладаються канати (jackstay) по двох довгих сторонах периметра. Канати мають мірну розмітку, а між ними натягується ходовий кінець. Пошук починається від одного краю канатів, ходовий кінець за мірками поступово пересувається до іншого краю. У цьому випадку потрібно набагато менше мотузок і часу на підготовчому етапі.

Всі перераховані вище способи є класичними і, звичайно, мають безліч варіацій залежно від умов пошуку і доступного устаткування. Найбільший помічник у цій справі – ваш власний досвід. І оскільки найчастіше метою підводного пошуку є підйом чого-небудь з під води, всі статті з цієї теми зазвичай закінчуються фразою: перш ніж піднімати що-небудь, переконайтеся в законності ваших дій. Але є ще один момент: чим довше предмет пролежав під водою, тим гірше він переносить свою другу появу на світ. Починаючи підводний пошук, ви повинні володіти хоча б мінімальними знаннями про те, як зберегти або законсервувати свої знахідки.

Запись Як організувати підводний пошук впервые появилась Provsenasviti.com.

]]>